Павло Черепюк: «Потрібно чесно казати чого ти боїшся і знати природу страху, яку досліджують науковці – тоді буде моторошно по-справжньому»

Автор: Роман МTT

Цим інтерв’ю ми розпочинаємо проект-дослідження «Сучасний український горор». Наш сайт надає майданчик для публікацій проекту. Заплановано купу інтерв’ю з українськими письменниками, в проект автоматично додаємо і вже існуючи відгуки і огляди на збірки, що вже видані. Зв’язок з авторами, пошук тем забезпечується через Фензін «Підвал». Можете писати і пропонувати свої теми, задавати питання тощо. В ФБ інформаційну підтримку покладено на групи Фантастика_UA та Враження_UA.

Павло Черепюк – один з авторів сучасного українського горору. Пише давно, відомий серед шанувальників жанру, займає активну письменницьку позицію в просуванні жанру до читача. Також захоплюється малюванням. Сьогодні він проводить, по суті, вступну лекцію-інтерв’ю про жанр, згадує класиків і їх твори в кіно і літературі. Це та «база», як вважає письменник, яка має бути в кожного поціновувача жанру. А також говоримо про піджанр жахів «вірд» (буквально перекладається як «дивний», «чудний») – інтелектуальний вид лячних історій. Читать далее Павло Черепюк: «Потрібно чесно казати чого ти боїшся і знати природу страху, яку досліджують науковці – тоді буде моторошно по-справжньому»

Виходу іншого немає, але Терлецький все одно про це пише (далі спойлери – будьте обережні)

Стисло про нову книгу Валентина Терлецького «В.І.Н»

 

Про текст: легко читається, сам текст – простий. Можна сказати – відпочиваєш, бо автор не змушує думати майже до кінця книги: події викладені лінійно, все тримається купи, сюжет плавно веде від події до події , не згадуєш хто і звідки взявся, незважаючи на купу пересічних персонажів, яких обходить головний герой під час своїх пошуків. Дякую автору що дав можливість відпочити і розуму і оку – іноді хочеться саме так і читати: спокійно, без зупинок на роздуми «що автор хтів сказати» і таке інше. Загалом в спокійному ритмі прочитав за три вихідних. Респект за вичитку – немає до чого прискіпатися.

 

Про сюжет: він не новий, далеко не новий. Але пошук себе – то справа серйозна, тема завжди цікава. Інтриги, як такої, для мене не було – від початку відчував, що головний герой і є тим самим Ним (Він), але: весь час сподівався, що Шульц – то не Він. Не знаю як тут оцінити: з одногу боку те, що герой знайде самого себе, і наче правильно, хоч і не цікаво. З іншого боку: а що він має знайти окрім себе справжнього? Може якийсь приз чи торт? Це правильно чисто з матеріальної точки зору – героя має чекати винагорода, та й читачу буде цікавіше: дадуть солодку кетю дитині чи ні? Але якщо герой знаходить не себе, то про знайденого «нового» треба тоді писати окрему нову книгу. (Тут, до речі, Терлецькому бажано про маркетинг усілякий почитати – мав би тему для нової книги, чи серії :) ) Хай це все смішки, але цікавіше інше, а саме: що ж з цього всього випливає? Читать далее Виходу іншого немає, але Терлецький все одно про це пише (далі спойлери – будьте обережні)

Таланту недостатньо. Спробуйте deadline!

“Раніше я вважав, щоб написати роман потрібні наступні речі: багато кави, сюжет, герой, час та місце дійства. Насправді, потрібна лише секретна зброя — deadline!”, вважає засновник марафона Кріс Бейті. Ось його поради щодо національного місячника написання роману:

1. Дозвольте собі “розмаїття недосконалостей”. Справа в тому, що з роками дорослі люди багато печуться про свою компетентність та бояться виглядати нерозумно. Повірте, це розкіш і великий подарунок собі — бути недосконалим.

2. Щоб знайти час на письменництво, цілий тиждень записуйте все, що робите протягом дня. Наприкінці підкресліть червоним олівцем те, без чого не можна обійтись; синім — важливе, але від чого можна відмовитись на місяць; жовтим те, без чого з легкістю можна обійтись, наприклад, телевізор, ігри або соціальні мережі. Тепер ви знаєте, де взяти час 😉

3. Зробіть два переліка. В першому напишіть, що ви любите в романах (і не тільки). В другому — що викликає нудьгу. Тепер ви знаєте про що писати, а про що — ні. До речі, подібними переліками користувався і Рей Бредбері.

4. Оберіть персонажа та запишіть наступні речі: рік, стать, кого любить, де живе, хобі, цінності та принципи і невеличку передісторію. Тепер ви знаєте, про кого будете писати. Сюжет прийде сам.

Джерело: Клуб Анонімних Авторів

Поради для авторів-початківців від Стівена Кінга

1. Спочатку пишіть для себе, а вже потім думайте про читачів. «Коли ви пишете історію, ви її розповідаєте самому собі. Коли переписуєте, ваше головне завдання – викинути звідти всі елементи, які не є історією».
2. Не використовуйте пасивний стан. «Несміливі письменники люблять пасивні дієслова з тієї ж причини, із якої несміливі коханці люблять пасивних партнерів. Пасивний стан безпечний».
3. Уникайте прислівників. «Прислівники не є вашими друзями».


4. Особливо уникайте прислівників поруч зі словами «він сказав» і «вона сказала».


5. Але не захоплюйтесь досконалою граматикою. «Предметом художньої літератури є не ідеальна граматика, а вміння захопити читача і розказати йому історію».


6. Магія всередині вас. «Я переконаний, що страх – це першопричина більшості поганих текстів».


7. Читайте, читайте, читайте. «Якщо ви не маєте часу читати, ви не маєте часу (чи інструментів) писати».

Читать далее Поради для авторів-початківців від Стівена Кінга

Прокрастинация? Это решаемо!

1dfdf7578985864e508b229f34d0529fНет спору — народная мудрость дело полезное и стоящее, но, к сожалению, многие из нас, в особенности творческие натуры, живут по перефразированным вариантам умных афоризмов. Сегодня поговорим, например, о таком: «Не делай сегодня то, что можешь сделать завтра». Это емкое определение того жуткого слова, вынесенного в заголовок данной публикации — прокрастинации. Читать далее Прокрастинация? Это решаемо!

5 шагов к реализации творческого потенциала

d0471f7938ecc44d99102713242c7bbcОтличная мотивирующая статья для тех, кто хочет добиться большего в творчестве. Надеюсь недостатки перевода не закроют для вас смысл, который хотел автор донести через следющие пять пунктов. Читать далее 5 шагов к реализации творческого потенциала

Пауло Коэльо о том, как стать хорошим писателем

paulo-coelho-by-christina-oiticica
Photo by Christina Oiticica

 

«Я считаю, что каждый человек на этой планете имеет по крайней мере одну хорошую историю, которую он мог бы рассказать соседу»

«Есть два типа писателей: те, кто заставляет вас думать и те, кто побуждает мечтать» говорит Брайан Олдисс. Именно он научил меня мечтать в течение столь длительного знакомства с его научно-фантастическими книгами. Я считаю, что каждый человек на этой планете имеет по крайней мере одну хорошую историю, которую он мог бы рассказать соседу.

Читать далее Пауло Коэльо о том, как стать хорошим писателем

Где искать вдохновение

10-способов-найти-вдохновение.Каждый из нас, который имеет какое-то отношение к творчеству знаком с таким неуловимым явлением в своей творческой деятельности как вдохновение. Что это такое? Размышляя над этим, я даже нашел некое подобие его определения, но мне показалось, что давать определение таким «высоким» вещам сущее кощунство: что можно сказать конкретного о том, чего, собственно нет. Одно мимолетное дыхание, навеянное обрывками услышанного, увиденного или другими осколками нашего повседневного опыта. Читать далее Где искать вдохновение

Немного об авторском лицемерии

trudnosti-beletristaЭто короткое размышление на больную для многих начинающих авторов тему: мотивы их творчества.Почему я что-то пишу? Что мною движет, когда я начинаю стучать по клавиатуре или украшать убористым почерком девственно белый лист бумаги?
По мнению автора на этот вопрос любой уважающий себя автор должен ответить прежде, чем выдаст «нагора» свою первую нетленку. Почему? Да потому, что качество и суть всего, что вы напишете зависит напрямую от того, зачем вы это делаете.
Рассмотрим несколько распространенных мотивом у людей, решивших взяться за написание художественных текстов:

Читать далее Немного об авторском лицемерии

Что читают современные дети?

images
Об этом спросили известного писателя-фантаста и учителя литературы по совместительству Алексею Олейникову. Редко когда найдешь такое сочетание: создатель литературы и ее преподаватель. Думается мне, что, если бы писатели преподавали литературу, они бы с большей вероятностью могли заразить своей литературной страстью своих учеников. Литература не мыслима без творческого мышления, а мой школьный опыт подсказывает, что очкастые учительницы литературы меньше всего, может, за редким исключением обладают каким-то творческим даром. В результате шаблонное и «сухое» преподавание литературных шедевров пораждает неизбежное равнодушие учеников к чтению. Читать далее Что читают современные дети?