Рубрика: ЛИТЕРАТУРНІ НОВИНКИ

«Світи і лабіринти» Ірини Червінської

З переписки з автором:

«Я дочитав до 56 сторінки! Чоловіча аудиторія мене з’їсть, якщо я напишу про це добре! Але мені – подобається, хоч я і не вірю, що таке колись станеться. Це жах! Але написано – добре: зрозуміло, чітко, доступно. Жінкам сподобається – однозначно. Мене, як давнього трутня, то в принципі теж влаштує, але щоб так знецінити роль чоловіків – то страшно. Зараз в голові борються два демони: один каже «То має право існувати», інший каже «Спали свій комп і не читай це! Вона ще там не таке приготувала для вашого чоловічого плем’я».

Позитивний відгук

Інтриги не буде – книга мені сподобалася. Далі вас чекають: спойлери, традиційні «сподобалося» і «не сподобалося», ну, і саме головне – про що ті «Світи…» і скільки їх нарахувати вдалося саме мені. Як завжди спочатку про ТТХ книги:

  • Тверда палітурка, під якою трохи більше 200 сторінок якісного, з точки зору правопису, тексту – знайдено два чи три марнодруки.

  • Обкладинка мене не вразила: смугаста воронка, що затягує незрозумілий силует. Хоча кольори і приємні, але композиція недосконала.

  • Вартість: від 80 грн в видавництві на старті продажів – до 120-130 грн по магазинах.

«Про сподобалось»

  1. Жива нерафінована мова. Вдячний авторці за нормальні слова в тексті. Такі тексти хочеться брати до рук і читати, і рекомендувати, і купляти. І мова тут грає неабияку роль – сприяє створенню атмосфери тих локацій, де перебуває герой (чи відбувається дія, де його нема, чи він є, але в нерухомому стані овоча). Починається все в нашому часі (умовно назву це «реальністю»), і коли зображуються події реальності – мова відповідна, повертає у нашу злиденність, налаштовує на нашу сучасну безвихідь. Коли дія переноситься в майбутнє – мова відповідна, більш літературно чиста (так у нас окремі культурні люди говорять), налаштовує на позитивну рафіновану безвихідь того матріархального суспільства, яке нам підготувала автор. Третій світ – світ марень, світ підсвідомого і несвідомого – тут наче все пристойно, без матюків написано, але – про такі повсякденні і одночасно дивні речі… Думаю, вам варто почитати підсвідоме маніяка, щоб розуміти звідкіля вони беруться в Україні.

  2. Психоделіка, фантастика, реальність. Почну з фантастики: її мало, лише десь 2/3 книги. Я не скажу, що вона оригінальна – нового я майже нічого для себе не взяв, окрім цікавих назв певних процесів втручання до свідомості. Але, як ті фантастичні припущення вплетені в світи, якими блукає головний псих і алкоголік твору – то неперевершено. Світ майбутнього майже монохромний і стерильний, безбарвний, без смаку і запаху. Майбутнє витримане в цих рамках, тому можу сказати, що образ є цілком завершений, повний. Це – жирнючий плюс роману.
    Психоделіка, до якої відношу неясні марення героя і його спогади, а також окремі описи реальності – то вищий пілотаж у виконанні автора. Порівнюючи окремі шматки тексту, я дійшов для себе висновку, що саме ці моменти і «тримають» читача.
    Реальність зображена дуже круто: події – насичені деталями, описи – кольорами, відтінками, напівтонами. Запахи, бруд і пилюка під взуттям героїв, звуки міста – все це є в тексті і все це красиво зображено.

  3. Герої. За сюжетом людина вчиняє вбивство, а тікаючи з міста ще й спричиняє і аварію, в якій гине до біса людей, а само це мурло спокійнісінько впадає до коми і блукає лабіринтами свого несвідомого. Всі інші герої – далеко не позитивні. Авторка змалювала найгірші риси людей. До кожного героя, за мірою їх участі в історії, є описи причин формування характерів. Рудоволоска в реальності – «непросихаюча ізбалована блядь», яка такою стала внаслідок зростання в дитячому притулку, лікар – кепкуючий з оточуючих мізантроп, вбитий художник – пиздопротивний до сказу дідок-напівмаразматик (того його герой і вбив, мабуть, а не того що він латентний маніяк). В цьому диявольському цирку персонажів головний герой в своїх пошуках і комі виглядає не саме гірше, я вам скажу, він – викликає співчуття: пацан помилився, но пацан поняв – він шукає причину своєї такої поведінки, його треба прийняти таким, як він є і навіть допомогти в тих пошуках!
    Чесно: я обалдів, коли зрозумів, що авторка замилила мені очі ще на самому початку книжки, і сторінок лише так за 20, я допетрав, що з цікавістю читаю про конченого алканавта, людей з соціального дна, санітарів суспільства і, взагалі, про багатий внутрішній світ всього цього серпентарію. Чого? Може я з них? Може авторка сама звідти? Може всі ці образи – всі ми? Ми, які живемо без мети, без надії, без мрій? І всі про це пам’ятаємо, але зневірилися і просто існуємо. Ми, які з часом станемо апроксимацією тих андрогеноїдів, що обслуговуватимуть суспільство в майбутньому, яким блукає головний герой?

«Про не сподобалось»

  1. Автор пропонує за основу моделі майбутнього матріархат. Не погоджусь ніколи, це і обурювало, спочатку. Як мінімум, я особисто згодний на мультикультурний світ унісексу – грець вже з ним, традиційна сім’я її цінності втрачають позиції, але тема гендерної рівності більш-менш дає надію і сподівання що до чистого матріархату чи патріархату суспільство вже не повернеться, бо такі форми є основою диктатури, а диктатура стане причиною мегавійни.
    А ще я знаю, що в Україні чистого матріархату чи патріархату ніколи не було: вдома головувала жінка, чоловік головував поза хатою на господарстві і не переймався, що в хаті є хтось головніший за нього. Але абсолютно знівелювати роль чоловіка до ролі домашнього обладнання – то занадто круто як на мене, навіть припускаючи що в такому світі жінка має нести повну відповідальність за свого хатнього утриманця – чоловіка.
    Все ж, погоджусь: тема має право на життя, є гарним подразнювачем для чоловічої аудиторії і… стала окрасою того стерильного світу майбутнього, що зображений в романі.

  2. Окремі марення головного героя які переплітаються з реальністю чи майбутнім. Я так чітко і не порахував кількість світів, де герой перманентно перебуває під час оповіді. Пограничні стани психіки головного героя іноді були досить туманні. Як мінімум, я виділив би чотири світи чи то стани героя, але підозрюю, що їх може бути і п’ять (аби тільки авторка не призналася, що їх ще більше).

  3. Певні враження, які лякають, коли складаєш картинку до купи в голові. А вона наступна: навколо нас повно маніяків, алкоголіків і наркоманів, які тільки на основі своїх тупих, ницих бажань чи галюцинацій творять таке, що нормальній людині і на голову не налазить. Далі розвивати ці роздуми не буду – ви самі розумієте, до чого це доведе.
    Справа в тім, що реальний світ даного роману збудований як світ безнадії і суцільного занепаду, а світ майбутнього – як світ одноманітного неголодного буття за суворими законами, але без права їх порушення і на йоту. Автор ставить перед вибором: або так – або так. Третіх варіантів не дано. Це наче і нормально (автор вирішив показати дві моделі – автор показав), але після того як почитаєш, і ця думка приходить, то стає трохи незатишно і сумно: хочеться ще третього варіанта, хай і утопічного, але більш веселого.

Резюме

Замість резюме викладу ще один шмат переписки з автором:

«Мозок кипить… Що я однозначно напишу, що роман перевертає мозок: спочатку обережно виймає його з голови, потім перетрушує його, роздивляється обережненько, а потім тупо перемелює, наче в м’ясорубці. Це ще не все: потім з отриманої сировини печуть пиріжок, який відправляють на фабрику переробки пиріжків на мозок, і вставляють читачеві наново. До нового мозку потрібен час призвичаїтись. Дуже цікавий стан: наче як під чимось, але нема похмілля. І волосся ще при цьому починає жити власним життям. Наприклад, не просто стоїть дибки, а ще й намагається довести, що йому і вам необхідно прогулятися, бо волосяним сумкам чогось спекотно під шкірою і час охолодитися на повітрі. Це наслідок кипіння нового мозку, просто..»

Одним словом – рекомендую.

Автор: Роман МТТ

Олександр Ірванець «Харків 1938»: «Коли Ірванець казав, що роман буде зрозумілий лише небагатьом — я й гадки не мав, що настільки небагатьом. » Остап Українець

Остап Українець

(за матеріалами Facebook)

Коли Ірванець у своєму інтерв’ю «Читомо» казав, що роман «Харків.1938» буде зрозумілий лише небагатьом — я й гадки не мав, що настільки небагатьом. Бо, знаючи доволі широкий контекст української літератури ХХ століття, я просто не уявляю, для чого це було написано.
Насправді ця рецензія може складатися з єдиного слова. І якщо ви розумієте з якого — це все, що вам потрібно знати про новий роман Олександра Ірванця. Почнімо з того, що про нього було відомо. По-перше, це мав бути стімпанк. Ну, тут присутній один дирижабль. Загалом же розвиток світу нічим не відрізняється від реального розвитку світу 1938 року. Чому стімпанк? Невідомо. Спишемо цю промашку на не дуже вправних журналістів укрправди, які запостили уривок із роману під таким жанровим визначенням. По-друге, антиутопія. Так озаглавив роман сам автор. Антиутопія описує реальність, у якій домінують негативні тенденції розвитку. У певному розумінні світ антиутопії є утопічним для людей, які цей світ населяють (тобто підкоряються системі). Цей роман зображає світ, у якому УНР вистояла у війні та 9 травня 1920 року підписала з Росією перемир’я. Read more

17 по 21 травня — «Книжковий арсенал» в Києві

Джерело: «Українська правда»

З 17 по 21 травня у Мистецькому Арсеналі проходитиме VII Міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал», що об’єднує літературу й мистецтво.

Про це повідомляють організатори.

Фокус-тема фестивалю «Сміх. Страх. Сила» – цього року говоритимуть про природу сміху, його багатоликість і визначальну роль у часи криз, як ми сміємося сьогодні, коли звичний світ дезінтегрується, і чи можна сміятися в такі часи.

На заході представлять новинки понад 150 видавництв. Read more

«Воля»- вийшов комікс про Українську революцію

В’ячеслав Шрамович

ЛітакиКопирайт изображенияUGAR PRODUCTION
Image captionАвтори коміксу надихалися технікою часів Першої світової війни, яку вони дещо модернізували

Зовсім скоро вітчизняну розважальну літературу очікує не зовсім звичне поповнення — комікс (графічний роман) «Воля». Його дії розгортатимуться у альтернативному всесвіті, який «розійшовся» зі звичайною реальністю у період Української революції 1917-1921 років.

ВВС Україна поспілкувалася з авторами проекту з творчого об’єднання Ugar Production.

Read more

«Faithbook»: Як радіоведучий Володимир Бєглов шукає Бога в поезії

Анастасія Іванців, УП. Культура; Фото — Ірина Середа

Як говорити з Богом у ХХІ столітті та шукати ґрунт під ногами за допомогою віршів – розповідає Володимир Бєглов.

Про Faithbook

 

Деяким артистам потрібно видати альбом, аби закрити певний період життя, або тему, яка турбує. Мовляв, треба віддати в світ і жити далі. Так само я думав про збірку.

 

Я пишу вірші скільки себе пам’ятаю. В школі я написав вірш про зарубіжну літературу: «На чорному ядрі барон Мюнхгаузен летить, твою журбу здолає вмить». У мене були люди, історії, міста, які надихали на поезію. Мені здається, коли я віддам ці історії, в житті з’явиться місце для нових вражень. Однак це не означає, що самі історії закінчаться.

Read more

Інтерв’ю з Андрієм Крижевським: «Я мрію доторкнутись до Бога – зрозуміти хоча б крихітку алгоритму взаємодії з ним.»

13938507_714049598735624_8863109404641682416_nФантастика UA: Так як книга вже існує, то спочатку цікавить статистика. Книга «Евотон-початок» була презентована в Києві навесні на Коміконі. Які попередні результати: чи набрали вже певну кількість читачів і прихильників, і головне – які перші відгуки від них отримали?
Andrey Krizevsky: Одразу зазначу, що серія «Лабіринти Евотона» існує у двох варіантах: російськомовному та україномовному. Перший з них продиктований тим, що я є українським російськомовним письменником — народився та виріс в Одесі, місті, де переважна більшість населення спілкується російською. Розуміючи, що розраховувати на якість твору можна лише у випадку володіння літературною мовою, я вирішив спочатку зосередитись на російській версії. Так, у 2014 році світ побачив перший роман «Евотон: початок» (написаний влітку-восени 2013 року).
Друга та третя частини – у 2015 та 2016 роках відповідно. Але з огляду на те, що я є патріотично налаштованою людиною, мета видати україномовні версії завжди позиціонувалася як найголовніша. Попередня версія перекладу роману «Евотон: початок» була створена у 2015 році разом із талановитою перекладачкою Л. Крижановською. А через два місяці я почав співпрацювати із видавництвом «Кальварія», яке наразі займається паперовими версіями «Евотонів».
Зокрема, на 23-му Форумі видавців (відбудеться 15-18 вересня 2016 року) вже анонсовано презентацію другого роману українською мовою – «Евотон: трансформація», а до кінця 2016 року планується вихід третьої частини. Перші два роки продаж здійснювався практично на ярмарках і виставках. Це у кращому випадку 30 книжок за відповідну подію, чисельність яких на протязі року можна перерахувати на пальцях. Ситуація покращилася з 2015 року, коли вдалося розмістити в Інтернеті електронні версії «Евотонів» завдяки співпраці із видавництвом Стрельбицького.
Попит на електроні книжки є дещо вищим – це продиктовано значною кількістю різноманітних гаджетів. З весни 2016 року (презентація українського «Евотон: початок» на «Книжковому Арсеналі», а згодом – на фестивалі Kyiv Comic Con) працюємо над налагодженням збуту «Евотонів». Але говорити про цифри оновленої серії (у 2016 році ініційована робота з редагування всіх трьох частин) поки що зарано.

Read more

В британском литературном конкурсе победил украинец

the_Black_SeaПобедителем стал известный украинский литератор Игорь Павлюк. На суд общественности он вынес свою книгу «Політ над Черним морем» («Полет над Черным морем» — перевод с украинского RAS). Произведение приняло участие в открытом голосовании известного в Великобритании ПЕН-клуба Word Bookshelf. Впервые в истории существования этого клуба была представлена литература в переводе от украинского автора.

Read more

Украинские писатели в российском издательстве

655324_w_300
В одном из российских издательств («Три квадрата») собираются издать сборник рассказов писателей из Украины, переведенных на русский язык.
«Небо этого лета. рассказы украинских писателей» состоит из произведений таких известных украинских авторов как: Наталка Сняданка, Сергей Жадан, Юрий Андрухович, Таня Маларчук, Игорь Куликовский и более сотни других авторов.

Read more

«Истории о богатыре русском» от Руслана Бедова

x_235ba55d
автор изображения: Любомира Светлая

В этот сборник вошли две фантастические повести с разными сюжетами, но объединенные главными героями: «Врата леса: миссия для богатыря» и «Камень Алатырь: когда щедры боги».

Автора всегда интересовала возможность обыграть сюжеты, связанные с героями русских сказок. Речь идет о таких известных каждому из нас персонажах как Баба Яга, Змей Горыныч, Леший и другие. Славянская мифология является такой же самобытной и богатой, как и мифология североевропейских народов, ставшая в основе популярной ныне фэнтезийной литературы.

Read more

«Абрикоси Донбасу» новый сборник от Любови Якимчук

abrykosy_donbasu2
29 сентября в Кировоградском ДПУ им. В. Винниченко будет представлен новый сборник известной проэтессы, прозаика и публициста Любови Якимчук. Стихи про любовь к украинскому Донбасу, спелые абрикосы, любовь к родине, про слова, молчание, а также о том, что «там де не ростуть абрикоси, починається Росія». Сборник издан в «Видавництві Старого Лева.»
Read more