Рубрика: ЛітКлуб

Отрывок из повести Руслана Бедова «Хранитель бездны»

imagesНе без колебаний войдя вслед за зверем внутрь, Абисс оказался в лабиринте, выложенном из огромных прямоугольных блоков. Низкие потолки, видимо, были покрыты слоем вещества, излучающего бледно-голубое сияние. Но видно было всего на пару шагов вперед. Далее клубилась непроглядная темнота, в любой момент грозящая внезапным нападением. Read more

Отрывок из повести Руслана Бедова «Хранитель бездны»

(исправленная версия текста)

imagesТо, что мои новые спутники называли городом мне больше напоминало гигантский парк. С высоты нескольких километров видна была свитая в причудливую вязь система ровных и плавно изгибающихся линий широких тенистых аллей, проложенных между невысоких деревьев. На их аккуратно подстриженных ветках красовались распустившиеся бутоны из бледно-голубых лепестков размером с большое блюдо. Здания были приземистыми, квадратные или прямоугольные с плоскими крышами. Издали казалось, что стены сделаны из цветного матового стекла. На окраине этого грандиозного паркового комплекса в ряд стояли четыре ступенчатые пирамиды циклопических размеров. В одном ряду с ними возвышалось еще более высокое цилиндрическое здание в виде тонкого шпиля Read more

уривок з повісті Руслана Бєдова «Характерники» (історичне фентезі)

00572268— А це правда, що Сірко — самого чорта при собі в служках тримає? – питався Петро, гарячим поглядом дивлячись на те, як Іван Рудий точить шаблю, любовно її подолом сорочки обтирає, на сонці уважно розглядає, немов то кохана молода дівчина. Read more

отрывок из повести Руслана Бедова «Душа Андромеды»

Пролог

sozvezdie_andromedaЧерный океан космического пространства, облаченный в ледяное величие Мироздания, сверкает великолепием и могуществом под бездонным куполом уходящих в Никуда тысячелетий. Сколько их уже исчезло в глубинах непроницаемого мрака? Сколько еще суждено сгинуть в Вечности? Никто из живущих в Прошлом и Будущем не знает ответов. Все, что нам, жителям Вселенной доступно, это лишь черный бархат мертвого Космоса, на поверхности которого сияют редкие бриллианты миров. Бескрайняя пустыня вечного холода и пыли, среди которой, может быть, на многие тысячи световых лет можно встретить оазис тепла и жизни. Read more

Уривок з оповідання «Скіпер-звір» Руслана Бєдова (фентезі)

tugarin-sluzhaev-viktor-45Вітер приголомшливо завивав у суцільній темряві. Усі намагання бодай побачити хоча б щось, ні до чого не приводили. Тільки чорнота й вітер, за виттям якого нічого не можна було почути. Вадим здогадався, що знаходиться в якійсь невеликій будівлі, по якій скрізь численні шпарини вільно гуляли протяги. Хтось безцеремонно смикнув Вадима за рукав його куртки. Read more

Есей (Руслан Бєдов)

DSC_0276
Чи прислухались ви, як пожовкле під осіннім подихом осені лисття падає долу? Його падіння на блідо-жовту траву зовсім не чути. На це можна дивитись, як на старе німе кіно, тільки у кольорі. Тільки-но листок сягає землі, як одразу опиняється у ціпкому полоні, який не відпустить його аж поки аж поки не перетвориться в труху. Read more

Уривок з оповідання «Тиша» (Руслан Бєдов)

DSC_0276
Аж дивно, яка буває тиша. Тільки зрідка по дорозі за вікном проїздить з гулом автомобіль, загудять від цього шибки і знову тиша. Коли мені стає моторошно від неї, я починаю прислухатися до хропіння бабусі у іншій кімнаті, або чекаю, коли заскрипить металева сітка ліжка під дідом за стіною. А у проміжках – знову прірва тиші. В свідомість разом з якимось незрозумілим гудінням у вухах приходять позабуті образи з побачених фільмів…

Read more