Рубрика: ЛітКлуб

уривок з повісті Руслана Бєдова «Характерники» (історичне фентезі)

00572268— А це правда, що Сірко — самого чорта при собі в служках тримає? – питався Петро, гарячим поглядом дивлячись на те, як Іван Рудий точить шаблю, любовно її подолом сорочки обтирає, на сонці уважно розглядає, немов то кохана молода дівчина. Read more

отрывок из повести Руслана Бедова «Душа Андромеды»

Пролог

sozvezdie_andromedaЧерный океан космического пространства, облаченный в ледяное величие Мироздания, сверкает великолепием и могуществом под бездонным куполом уходящих в Никуда тысячелетий. Сколько их уже исчезло в глубинах непроницаемого мрака? Сколько еще суждено сгинуть в Вечности? Никто из живущих в Прошлом и Будущем не знает ответов. Все, что нам, жителям Вселенной доступно, это лишь черный бархат мертвого Космоса, на поверхности которого сияют редкие бриллианты миров. Бескрайняя пустыня вечного холода и пыли, среди которой, может быть, на многие тысячи световых лет можно встретить оазис тепла и жизни. Read more

Уривок з оповідання «Скіпер-звір» Руслана Бєдова (фентезі)

tugarin-sluzhaev-viktor-45Вітер приголомшливо завивав у суцільній темряві. Усі намагання бодай побачити хоча б щось, ні до чого не приводили. Тільки чорнота й вітер, за виттям якого нічого не можна було почути. Вадим здогадався, що знаходиться в якійсь невеликій будівлі, по якій скрізь численні шпарини вільно гуляли протяги. Хтось безцеремонно смикнув Вадима за рукав його куртки. Read more

Есей (Руслан Бєдов)

DSC_0276
Чи прислухались ви, як пожовкле під осіннім подихом осені лисття падає долу? Його падіння на блідо-жовту траву зовсім не чути. На це можна дивитись, як на старе німе кіно, тільки у кольорі. Тільки-но листок сягає землі, як одразу опиняється у ціпкому полоні, який не відпустить його аж поки аж поки не перетвориться в труху. Read more

Уривок з оповідання «Тиша» (Руслан Бєдов)

DSC_0276
Аж дивно, яка буває тиша. Тільки зрідка по дорозі за вікном проїздить з гулом автомобіль, загудять від цього шибки і знову тиша. Коли мені стає моторошно від неї, я починаю прислухатися до хропіння бабусі у іншій кімнаті, або чекаю, коли заскрипить металева сітка ліжка під дідом за стіною. А у проміжках – знову прірва тиші. В свідомість разом з якимось незрозумілим гудінням у вухах приходять позабуті образи з побачених фільмів…

Read more