уривок з повісті Руслана Бєдова «Характерники» (історичне фентезі)

00572268— А це правда, що Сірко — самого чорта при собі в служках тримає? – питався Петро, гарячим поглядом дивлячись на те, як Іван Рудий точить шаблю, любовно її подолом сорочки обтирає, на сонці уважно розглядає, немов то кохана молода дівчина. Читать далее уривок з повісті Руслана Бєдова «Характерники» (історичне фентезі)

отрывок из повести Руслана Бедова «Душа Андромеды»

Пролог

sozvezdie_andromedaЧерный океан космического пространства, облаченный в ледяное величие Мироздания, сверкает великолепием и могуществом под бездонным куполом уходящих в Никуда тысячелетий. Сколько их уже исчезло в глубинах непроницаемого мрака? Сколько еще суждено сгинуть в Вечности? Никто из живущих в Прошлом и Будущем не знает ответов. Все, что нам, жителям Вселенной доступно, это лишь черный бархат мертвого Космоса, на поверхности которого сияют редкие бриллианты миров. Бескрайняя пустыня вечного холода и пыли, среди которой, может быть, на многие тысячи световых лет можно встретить оазис тепла и жизни. Читать далее отрывок из повести Руслана Бедова «Душа Андромеды»

Уривок з оповідання «Скіпер-звір» Руслана Бєдова (фентезі)

tugarin-sluzhaev-viktor-45Вітер приголомшливо завивав у суцільній темряві. Усі намагання бодай побачити хоча б щось, ні до чого не приводили. Тільки чорнота й вітер, за виттям якого нічого не можна було почути. Вадим здогадався, що знаходиться в якійсь невеликій будівлі, по якій скрізь численні шпарини вільно гуляли протяги. Хтось безцеремонно смикнув Вадима за рукав його куртки. Читать далее Уривок з оповідання «Скіпер-звір» Руслана Бєдова (фентезі)

Есей (Руслан Бєдов)

DSC_0276
Чи прислухались ви, як пожовкле під осіннім подихом осені лисття падає долу? Його падіння на блідо-жовту траву зовсім не чути. На це можна дивитись, як на старе німе кіно, тільки у кольорі. Тільки-но листок сягає землі, як одразу опиняється у ціпкому полоні, який не відпустить його аж поки аж поки не перетвориться в труху. Читать далее Есей (Руслан Бєдов)

Уривок з оповідання «Тиша» (Руслан Бєдов)

DSC_0276
Аж дивно, яка буває тиша. Тільки зрідка по дорозі за вікном проїздить з гулом автомобіль, загудять від цього шибки і знову тиша. Коли мені стає моторошно від неї, я починаю прислухатися до хропіння бабусі у іншій кімнаті, або чекаю, коли заскрипить металева сітка ліжка під дідом за стіною. А у проміжках – знову прірва тиші. В свідомість разом з якимось незрозумілим гудінням у вухах приходять позабуті образи з побачених фільмів…

Читать далее Уривок з оповідання «Тиша» (Руслан Бєдов)