Рубрика: ЛІТЕРАТУРНА МАЙСТЕРНЯ

Публикуем отрывки из произведений наших авторов. Размер текста не должен превышать 3000 знаков

Дев’ять кіл пекла, або як бути письменником

Джерело

автор: Іванка Урда

Кожен письменник повинен любити подорожувати. Це обов’язкова умова, тому що в Україні автор мусить вміти сам себе презентувати, в Європі ж цим займається літагент, але не будемо про сумне.

Після видання книги слава не приходить, за тобою не бігають натовпи фанатів та фанаток, а тим пак видавці. Ти не прокидаєшся відомим. Ти можеш бути забитим інтровертом, але твоя книга вимагатиме тебе полюбити публіку.

Поки ти проходиш пекло всіх правок, редакцій, скорочень і уточнень, далі тебе чекає пекло презентацій з перервою в декілька днів, а то й годин, в ліпшому випадку між містами.

На перший погляд тільки здається, що це легко, адже автор мусить знати свій твір, отже знає як його презентувати. Не тут то було! Навіть якщо говориш тільки ти, публічний виступ виснажує. Ти мусиш знати, що ти будеш говорити, ти мусиш думати над кожним своїм словом. Найважче – ти мусиш концентрувати увагу публіки на собі під час всієї презентації.

Для того, щоб бути письменником треба не те, що любити подорожувати, треба це обожнювати. Проте разом з тим треба любити і сидіти вдома, коли ти зариваєшся в книжки і мусиш сидіти за історією, яка з’являється з під твого пера, з під твоєї ручки, під біганням твоїх пальців по клавіатурі. В якісь моменти твої герої вказуватимуть тобі дорогу, але так буде не завжди. В якийсь момент, вони зупиняться, подивляться на тебе і скажуть: «Ну що, мамцю/батечку, що ти зробиш далі?»

Вони, так само як і ти колись в своєму житті, стоятимуть на роздоріжжі і думатимуть куди їм піти. Тоді ти неумисно даруватимеш їм своє життя, переноситимеш себе в історію.

З одного боку література, твоя книга – це не страждання, але більшість з нас кричали і волали в своїх книгах, просто неопублікованих творах. Ти, певно, показуєш не все, що пишеш, відфільтровуючи шлак і занадто відверті речі, в яких люди справді впізнали б тебе.

Отож, коли ти вирішиш написати книгу, до моменту, коли ти зможеш донести свою думку до людей, ти муситимеш пройти свої дев’ять кіл пекла.

Коло перше: Текст

Спочатку ти маєш сконцентрувати в собі те, що змушує тебе писати. Простіше кажучи, змусити себе писати (хоча, напевно, до поезії це правило важко застосувати).

Навіть, якщо ти сидиш і лупаєш на той пустий аркуш своїми баньками, рано чи пізно ти вродиш слово, за словом речення ну і далі по тексту.

Потім ти маєш ознайомитись зі своїми потенційними «конкурентами», щоб бува випадково нічого не сплагіатити. Насправді, це все не так вже й легко, як може здатись на перший погляд.

Друге коло: Фідбек

Тут тебе очікує дві стадії.

Першими жертвами твоїх чудових творів стають близькі люди. Знай, поки ти не видаси книгу, вони тебе будуть ненавидіти, адже не всім їм насправді цікаво, але з ввічливості відмовити тобі вони не зможуть. Далі друзі, от тут, якщо в тебе правильне оточення, ти можеш знайти людей, які з нетерпінням чекатимуть книгу, або тому що ти вже задовбав мусолити цю тему, або їм справді подобається, проте не всім так щастить.

Другим етапом буде, після вихваляння перед близькими та знайомими, ти набираєшся сміливості прочитати свій твір перед незнайомцями. Ти починаєш ходити на літературники для молодих і недосвідченних. Набираєшся ще трохи сміливості, ну це тільки якщо ти пишеш гарно і отримуєш позитивні відгуки, в такому разі ти переходиш до третього кола.

Третє коло: Літконкурс або фідбек від професіонала.

Особливо хороші конкурси ті, в яких судді пояснюють чому ти не пройшов далі, аніж відбірковий тур. Бо якщо ти не пройшов навіть того, ти все одно повертаєшся на початок.

Отож, уявімо, що ти вже декілька разів програв, та не здався і вдосконалився до того, щоб перемогти.  Окей, чудово, але після конкурсу нічого не стається і ти переходиш до наступного кола.

Четверте коло:  Пошук видавництва

Тут ти подумки повертаєшся на перше коло, згадуєш всіх своїх «конкурентів» і приблизно маєш уявлення де вони видаються, разом з тим ти дивишся яке видавництво працює з молодими письменниками. І тут починається. Тобі будуть відмовляти і це нормально, бо не кожному видавництву ти потрібен. Коли ти в якийсь момент комусь сподобаєшся і тебе запросять до співпраці – ти потрапиш до наступного кола.

П’яте коло: Узгодження тексту, правки

Ти справді будеш повинен дещо прислухатись до редакторів, щось викинути, щось переписати, тобі здаватиметься, що твій твір геніальний. Він справді може бути таким. Ти можеш воювати навіть за пунктуацію і орфографію, не тільки за сюжет. Коли все буде узгоджено, книга пройде верстку, ти потрапляєш на інший рівень.

Шосте коло: Презентації

Якщо видавав книгу за свій кошт, отримав ти свої екземпляри, і от лежать вони в тебе на балконі чи в комірці, і що далі? Ну або за кошт видавництва, лежать вони собі тоді мирно на складі, а як навіть видавництво має налагоджену роботу з книгарнями, от ти сам як часто купуєш книги невідомо кого?

Отож, дійшло діло до організації, а у висновку і самої презентації. Якщо маєш гарного друга-модератора, то можна потягнути його з собою в тур, як то кажуть вдвох веселіше, головне не спитись. Ну ти ж розумієш говоріння на публіку стрес. А стрес як знімати? Правильно, в товаристві друга, десь в кнайпі, за чарочкою чогось міцніше, аніж чай.

Відбув ти тур і потрапляєш до наступного кола пекла.

Сьоме коло: Фанати і фанатки

Якось у нас так повелося, що навіть якщо ти й видав безтолкову книгу в тебе буде свій фан-клуб. Це добре з одного боку, бо вони купують твої книги, а з іншого – вони будуть слідкувати за тобою усюди, за кожним твоїм кроком, млітимуть при зустрічі з тобою. І цю любов щирою не назвеш, бо фанатизм, то як кажуть, що занадто, то не здраво.

Восьме коло: Критика

Разом з твоєю відомістю, ба навіть у вузьких колах, як з’явились ті, хто тебе любить, так знайдуться люди, яким ти не подобаєшся. Зрештою, ти не долар, аби всім подобатись. Найчастіша причина – заздрість. Спочатку ти довго думатимеш, чому так, адже ти ніц такого не зробив і президент не кличе тебе на обід, та і звання «письменника» не дає ніяких привілеїв, окрім як ти стаєш трішечки більше задоволений життям, бо нарешті виговорився.

Дев’яте коло: Вільний час

Наостанок, якщо ти гарно пишеш, пройшов через всі кола письменницького пекла, від деяких можна навіть отримати задоволення, але не думаю, що ти б зміг в якомусь з них знаходитись вічно, хоча є й ті, які постійно є.

Ти зумів гарно себе подати. Ти потрапляєш до дев’ятого кола: забудь про вільний час. Адже, якщо ти хороший автор, тебе багато куди кликатимуть і доведеться багато брати участь в різних фестивалях і заходах. Окрім того на одній книзі рідко все закінчується.

Ти повертаєшся на перше коло і починаєш все спочатку, вже з новою історією, новою книгою і досить часто ти варишся в тому до скону життя.

24-25.12.2015

Львів

VIII Літня літературна школа в Карпатах

7-12 серпня в Карпатах відбудеться найбільша неформальна літературна подія літа – VIII Літня літературна школаВідомі письменники поділяться літературним досвідом і практичним інструментарієм письма. У програмі – 6 днів насиченого відпочинку в горах, інтенсивного навчання та неформальне спілкування з письменниками і однодумцями.

Обов’язкова попередня реєстрація учасників.

Лектори – відомі та професійні письменники, видавці, літературознавці та критики:

Юрій Андрухович, Тарас Прохасько, Олександр Бойченко, Галина Крук, Ростислав Семків, Євгеній Стасіневич, Стаська Падалка, Оксана Пендерецька та ін.

Літшкола – це 6 днів цікавого і корисного відпочинку та навчання в Карпатах, неформальне спілкування з письменниками і однодумцями, незабутні враження і нові знайомства.

У програмі:

  • 20 годин лекцій та майстер-класів;
  • 30 годин практичних занять (creative writing), аналіз і обговорення текстів учасників;
  • літературні читання, веселі вечірки та барбекю паті;
  • походи в гори, ранкова йога та літературні ігри;
  • творча психотерапія, маса вправ для роботи над письмом;
  • 6 днів неформального спілкування нон-стоп з лекторами і учасниками.

Лектори розкажуть про:

  • як написати потрібний текст (загальні принципи, що працюють у будь-якому тексті; сприйняття матеріалу читачем; типові помилки; ознаки тексту; теорія трьох чернеток; як почати писати і не кинути цю справу;);
  • читання як письменницький тренінг (теорія художнього аналізу тексту; критерії якісного тексту; як навчитися читати як письменник, creative reading);
  • сюжет і персонаж (обов’язкові елементи сюжету, особливості конструювання; система світоглядів, мотивацій і конфліктів; робота над головним героєм та іншими типами персонажів; характери і взаємодія персонажів між собою);
  • мова і стиль, критика і редагування тексту (як стати самому для себе редактором; як працювати з мовою та стилістикою; як власного внутрішнього критика перетворити на конструктивного порадника, як уникнути типових помилок авторам-початківцям);
  • співпраця з видавцями (шляхи до видання книжки, просування автора тощо).

 

Як взяти участь?

Щоб стати учасником Літшколи, потрібно заповнити реєстраційну анкету. Кількість місць обмежена. Кожен учасник сплачує організаційний внесок. Вартість – 5500 грн.

У вартість входить:

  • навчальна і розважальна програма;
  • проживання у котеджі;
  • 3-разове харчування;
  • кава-брейки;
  • трансфер з Івано-Франківська і назад;
  • роздаткові матеріали;
  • інтеграційні вечірки.

Як оплатити?

Після реєстрації на Вашу пошту надішлемо лист із деталями щодо участі, детальною програмою тощо. Оплату за участь у Літшколі можна здійснити за допомогою платіжної системи LiqPay.

Дати і місце проведення: 7-12 серпня 2017 року, готельно-відпочинковий комплекс «Ворохта-МІМ» (с. Ворохта, Івано-Франківська обл.)

Контактна особа: Анастасія Денисова (тел.: 095-849-16-33, litosvita.org @ gmail.com)

 

Організатор: LITOSVITA

 

Міфи про літературних критиків

джерело: Читомо

Критики критикують

Те, що слово «критикувати» у побуті має негативний відтінок накладається на сприйняття діяльність критиків. Насправді критики не критикують, вони мислять критично. Тобто аналізують й інтерпретують сучасні тексти. Очевидно, що аналіз включає виявлення неточностей твору, моментів, в яких він програє іншим подібним творам того ж автора чи інших авторів.
Французький філософ Ролан Барт писав, що критик займається «породженням смислів», а критика займає проміжну позицію між наукою й читанням. І з ним важко не погодитись. Read more

Як правильно критикувати прозу.

Джерело: «Клуб анонімних авторів»

Якщо ви друг автора або його родич, то
неминуче опиняєтесь в ситуації, коли потрібно відповісти на питання: «І що ти думаєш про мій текст?»

План дій:

По-перше: Не панікуйте. Ящо автор вас спитав, то скоріш за все він/вона готові до правди.

По-друге: Спочатку розкажіть про те, що вам сподобалось. Тоді переходьте до критики.

Read more

Поради для авторів-початківців від Стівена Кінга

1. Спочатку пишіть для себе, а вже потім думайте про читачів. «Коли ви пишете історію, ви її розповідаєте самому собі. Коли переписуєте, ваше головне завдання – викинути звідти всі елементи, які не є історією».
2. Не використовуйте пасивний стан. «Несміливі письменники люблять пасивні дієслова з тієї ж причини, із якої несміливі коханці люблять пасивних партнерів. Пасивний стан безпечний».
3. Уникайте прислівників. «Прислівники не є вашими друзями».


4. Особливо уникайте прислівників поруч зі словами «він сказав» і «вона сказала».


5. Але не захоплюйтесь досконалою граматикою. «Предметом художньої літератури є не ідеальна граматика, а вміння захопити читача і розказати йому історію».


6. Магія всередині вас. «Я переконаний, що страх – це першопричина більшості поганих текстів».


7. Читайте, читайте, читайте. «Якщо ви не маєте часу читати, ви не маєте часу (чи інструментів) писати».

Read more

Олександр Ірванець «Харків 1938»: «Коли Ірванець казав, що роман буде зрозумілий лише небагатьом — я й гадки не мав, що настільки небагатьом. » Остап Українець

Остап Українець

(за матеріалами Facebook)

Коли Ірванець у своєму інтерв’ю «Читомо» казав, що роман «Харків.1938» буде зрозумілий лише небагатьом — я й гадки не мав, що настільки небагатьом. Бо, знаючи доволі широкий контекст української літератури ХХ століття, я просто не уявляю, для чого це було написано.
Насправді ця рецензія може складатися з єдиного слова. І якщо ви розумієте з якого — це все, що вам потрібно знати про новий роман Олександра Ірванця. Почнімо з того, що про нього було відомо. По-перше, це мав бути стімпанк. Ну, тут присутній один дирижабль. Загалом же розвиток світу нічим не відрізняється від реального розвитку світу 1938 року. Чому стімпанк? Невідомо. Спишемо цю промашку на не дуже вправних журналістів укрправди, які запостили уривок із роману під таким жанровим визначенням. По-друге, антиутопія. Так озаглавив роман сам автор. Антиутопія описує реальність, у якій домінують негативні тенденції розвитку. У певному розумінні світ антиутопії є утопічним для людей, які цей світ населяють (тобто підкоряються системі). Цей роман зображає світ, у якому УНР вистояла у війні та 9 травня 1920 року підписала з Росією перемир’я. Read more

Звонко Каранович про сучасну літературу та її розуміння

 Звонко Каранович (1959) – відомий сербський письменник, автор 12 поетичних збірок та роману-трилогії. Його творчість базується на досвіді літератури бітників, традиціях кіномистецтва та поп-культури. Згодом розвинув власний стиль – «темний неоекзистенціалізм», і довгий час був культовим поетом міського андеграунду. Працював журналістом, редактором, радіоведучим, ді-джеєм та організатором концертів, упродовж 13 років був власником музичної крамниці. Твори Карановича перекладено англійською, грецькою, угорською, болгарською, македонською, словенською, словацькою, чеською мовами. Українською мовою вийшла друком збірка його віршів «Барабани і струни, маґістраль і ніч» (2011), а також романи «Чотири стіни і місто» (2009) та «Три картини перемоги» (2016).

Read more

Поради тим, хто пише художній твір

1. «Читайте. Читайте все, до чого тільки можете дотягнутись. Я завжди раджу людям, які хочуть писати фентезі, наукову фантастику чи любовні романи, перестати читати абсолютно все тільки цих жанрів і почати читати тексти всіх інших жанрів, від Баньяна до Баятт» (Майкл Муркок).
2. «Захищайте час і місце, коли і де ви пишете. Тримайте всіх на відстані під час роботи, навіть найважливіших для вас людей» (Зеді Сміт).
3. «Представте головних героїв та основні теми в першій третині роману. Якщо ви пишете гостросюжетний жанровий роман, переконайтесь, що головні теми\сюжетні елементи представлені в першій третині, яку можна умовно назвати вступом. Розвивайте теми і персонажів у другій третині, розвитку дії. Всі проблеми, загадки і тому подібне мають вирішитися у фінальній третині, розв’язці» (Майкл Муркок).
4. «На етапі планування книги не вирішуйте на 100%, якою буде кінцівка. Вона має логічно висновуватися з попереднього розвитку сюжету» (Роуз Тремейн).
5. «Завжди носіть із собою записник. І я маю на увазі ЗАВЖДИ. Короткотермінова пам’ять зберігає інформацію лише протягом трьох хвилин: поки її вдасться викласти на папір, ви можете втратити ідею назавжди» (Вілл Селф).

6. «Сумнівно, щоб хтось із доступом до Інтернету з робочого місця написав хорошу книжку» (Джонатан Франзен).
«Працюйте на комп’ютері, який не має доступу до Інтернету» (Зеді Сміт).
7. «Цікаві дієслова рідко є дуже цікавими» (Джонатан Франзен).
8. «Читайте написане вголос самому собі, бо це єдиний спосіб переконатися в тому, що з ритмічністю речень усе гаразд» (Діана Атілл).
9. «Не пишіть, що місяць світить, покажіть відблиск сяйва на розбитому склі» (Антон Чехов).
10. «Дослухайтеся до критики і порад перших читачів, яким ви довіряєте» (Роуз Тремейн).

11. «Художня література, яка не є персональною пригодою автора в невідоме і жахне, не варта писання ні заради чого, крім грошей» (Джонатан Франзен).
12. «Не панікуйте. На півшляху написання роману я часто відчувала крижаний жах в кишках так, ніби я спостерігала нісенітницю на екрані перед собою і бачила, як у швидкому калейдоскопі переді мною миготять розгромні рецензії, присоромлені друзі, кар’єра, що розсипається на очах, гроші, що тануть, дім під заставу, розлучення… Проте я завжди працювала, зціпивши зуби, в усі кризи і це привело мене туди, де я зараз. Залишити робочий стіл ненадовго теж може бути корисним. Обговорення проблеми допомагає мені пригадати, чого я намагалася досягти, доки не застрягла на місці. Відкласти роботу і подумати завжди дозволяє мені побачити свій рукопис у новому світлі» (Сара Вотерс).
13. «У письменницькому житті є всього одне обмеження — якщо ви не можете це витримати, не потрібно було в це вв’язуватися» (Вілл Селф).
14. «Будьте самі своїми критиками/редакторами. Доброзичливими, але безжальними!» (Джойс Керол Оутс).
15. «Читач — це друг, а не радник чи спостерігач» (Джонатан Франзен).

Джерело — iuniverse.com

Історичний розвиток Української Фантастики

Усім доброго вечора!

Вирішив поділитися з вами цікавим 20-ти хвилинним обговоренням на тему розвитку української літературної фантастики. Актуальний матеріал про перспективи розвитку фантастичного жанру. Бесіду проводить Юрій Шевела. Тема: Історичний розвиток Української Фантастики, її головні відмінності від світової та радянської фантастики. Досвід бібліографа

Рекомендовано авторам, що пишуть українською та усім шанувальникам вітчизняної фантастики.

Замальовка сновиди (есей)

Сьогодні наснилося щось дивне. Начебто я бачу сон і розумію, що це сон, а не дійсність. Я опинився у великому коридорі з високою стелею, червоними стінами і білою ліпниною. То був наче якись палац. З одного боку коридору двері, багато дверей. Я підходив до них, пробував выдкрити, але вони усі були закриті. При цьому я  повторював собі, що я сплю, щоб не втратити котроль над тим, що відбуваєтся у моїй підсвідомості. Важко сказати, чи вдавалося мені там щось змінювати по ходу справи, чи ні. Здається, я не намагався. Я просто хотів роздивитися усе як слід і почекати, чим все закінчиться.
Після, мабуть, десятої двері наступна відкрилася. З нею раптом ожила вулиця. «Реальність» була якась змазана, не така чітка, як в палаці. Я побачив двох чловіків з мангалом, на якому готувався апетитний  шашлик. Памятаю, що ми про щось з ними розмовляли зовсім недовго. Не можу сказати про що саме, можливо про те, яке смачне в них мясо. Вони дали мені шомпур з шашликами та я пішов. Усіма силами намагався зберегти це сновидіння в межах свідомості, але за декілька хвилин прокинувся.
Було ще темно. З вікна на підлогу лягали полоси світла від вуличного ліхтаря. По них сновидами мерехтіли тіні бука біля вікна.
Я перевернувся на інший бік і знову намагався заснути, відновлюючи у свідомості той коридор з червоними стінами, але в мене нічого не вийшло. Я заснув і прокинувся, коли мій мобільник грав навязливу мелодію — час вставати.
Залишається тільки дивуватися, яким буває ліжко рано вранці, коли потрібно з нього вставати, та як важко знайти зручне положення, щоб поринути в сон ввечері.
Я сів і почав роздивляться свої ноги, але все ще бачив той палац зі сну. Що він значить? Не знаю. Мені просто хотілося вірити — це щось особливе.
Побачив зошит з ручкою. Згадав, що вчора не міг заснути і щось почав писати. Нічого серйозного, без сюжету і якоїсь перспективи, просто замальовка. Пробігся очами по строкам: є помилки, надто складні речення, багато повторів. Треба або редагувати, або геть усе переписувати. Або вирвати аркуш, викинути і забути. Мимохідь зиркнув на покритий пилюкою лептоп. Скільки там вже збережено файлів з подібними обрубками думки, плутаної, карявої, як усе життя…
Не хотілося б зранку думати про погане. На мене чекає фантастична повість. Вона якось робиться. Можливо, справа в тому, що я пишу на компьютері, там мені заважає інтернет та іграшки. А може щось інше. Коли  писав на папері, більше трьох-чотирьох абзаців за раз мені не виходило.

Згадав чиїсь слова:  якщо можешь не писати,  краще не пиши. Чи можу я не писати? Буває, минають місяці коли не пишу жодного рядка. Може не варто взагалі? А що тоді робити в житті, якщо не писати, хоча б зрідка. Колись брав участь у місцевому літературному конкурсі зі своєю фантастичною книжкою. Отримав друге місце. Голова жюрі тоді сказав, напевне, маючи на увазі мене, що деякі автори пишуть, коли знаходяться в депресії. І книжки виходять такі, що після них плакати хочеться. Адже у світлих людей і проза світла…
Досить думати, час йти на роботу.