Як правильно критикувати прозу.

Джерело: «Клуб анонімних авторів»

Якщо ви друг автора або його родич, то
неминуче опиняєтесь в ситуації, коли потрібно відповісти на питання: «І що ти думаєш про мій текст?»

План дій:

По-перше: Не панікуйте. Ящо автор вас спитав, то скоріш за все він/вона готові до правди.

По-друге: Спочатку розкажіть про те, що вам сподобалось. Тоді переходьте до критики.

Читать далее Як правильно критикувати прозу.

Поради для авторів-початківців від Стівена Кінга

1. Спочатку пишіть для себе, а вже потім думайте про читачів. «Коли ви пишете історію, ви її розповідаєте самому собі. Коли переписуєте, ваше головне завдання – викинути звідти всі елементи, які не є історією».
2. Не використовуйте пасивний стан. «Несміливі письменники люблять пасивні дієслова з тієї ж причини, із якої несміливі коханці люблять пасивних партнерів. Пасивний стан безпечний».
3. Уникайте прислівників. «Прислівники не є вашими друзями».


4. Особливо уникайте прислівників поруч зі словами «він сказав» і «вона сказала».


5. Але не захоплюйтесь досконалою граматикою. «Предметом художньої літератури є не ідеальна граматика, а вміння захопити читача і розказати йому історію».


6. Магія всередині вас. «Я переконаний, що страх – це першопричина більшості поганих текстів».


7. Читайте, читайте, читайте. «Якщо ви не маєте часу читати, ви не маєте часу (чи інструментів) писати».

Читать далее Поради для авторів-початківців від Стівена Кінга

Олександр Ірванець «Харків 1938»: «Коли Ірванець казав, що роман буде зрозумілий лише небагатьом — я й гадки не мав, що настільки небагатьом. » Остап Українець

Остап Українець

(за матеріалами Facebook)

Коли Ірванець у своєму інтерв’ю «Читомо» казав, що роман «Харків.1938» буде зрозумілий лише небагатьом — я й гадки не мав, що настільки небагатьом. Бо, знаючи доволі широкий контекст української літератури ХХ століття, я просто не уявляю, для чого це було написано.
Насправді ця рецензія може складатися з єдиного слова. І якщо ви розумієте з якого — це все, що вам потрібно знати про новий роман Олександра Ірванця. Почнімо з того, що про нього було відомо. По-перше, це мав бути стімпанк. Ну, тут присутній один дирижабль. Загалом же розвиток світу нічим не відрізняється від реального розвитку світу 1938 року. Чому стімпанк? Невідомо. Спишемо цю промашку на не дуже вправних журналістів укрправди, які запостили уривок із роману під таким жанровим визначенням. По-друге, антиутопія. Так озаглавив роман сам автор. Антиутопія описує реальність, у якій домінують негативні тенденції розвитку. У певному розумінні світ антиутопії є утопічним для людей, які цей світ населяють (тобто підкоряються системі). Цей роман зображає світ, у якому УНР вистояла у війні та 9 травня 1920 року підписала з Росією перемир’я. Читать далее Олександр Ірванець «Харків 1938»: «Коли Ірванець казав, що роман буде зрозумілий лише небагатьом — я й гадки не мав, що настільки небагатьом. » Остап Українець

Звонко Каранович про сучасну літературу та її розуміння

 Звонко Каранович (1959) – відомий сербський письменник, автор 12 поетичних збірок та роману-трилогії. Його творчість базується на досвіді літератури бітників, традиціях кіномистецтва та поп-культури. Згодом розвинув власний стиль – «темний неоекзистенціалізм», і довгий час був культовим поетом міського андеграунду. Працював журналістом, редактором, радіоведучим, ді-джеєм та організатором концертів, упродовж 13 років був власником музичної крамниці. Твори Карановича перекладено англійською, грецькою, угорською, болгарською, македонською, словенською, словацькою, чеською мовами. Українською мовою вийшла друком збірка його віршів «Барабани і струни, маґістраль і ніч» (2011), а також романи «Чотири стіни і місто» (2009) та «Три картини перемоги» (2016).

Читать далее Звонко Каранович про сучасну літературу та її розуміння

Поради тим, хто пише художній твір

1. «Читайте. Читайте все, до чого тільки можете дотягнутись. Я завжди раджу людям, які хочуть писати фентезі, наукову фантастику чи любовні романи, перестати читати абсолютно все тільки цих жанрів і почати читати тексти всіх інших жанрів, від Баньяна до Баятт» (Майкл Муркок).
2. «Захищайте час і місце, коли і де ви пишете. Тримайте всіх на відстані під час роботи, навіть найважливіших для вас людей» (Зеді Сміт).
3. «Представте головних героїв та основні теми в першій третині роману. Якщо ви пишете гостросюжетний жанровий роман, переконайтесь, що головні теми\сюжетні елементи представлені в першій третині, яку можна умовно назвати вступом. Розвивайте теми і персонажів у другій третині, розвитку дії. Всі проблеми, загадки і тому подібне мають вирішитися у фінальній третині, розв’язці» (Майкл Муркок).
4. «На етапі планування книги не вирішуйте на 100%, якою буде кінцівка. Вона має логічно висновуватися з попереднього розвитку сюжету» (Роуз Тремейн).
5. «Завжди носіть із собою записник. І я маю на увазі ЗАВЖДИ. Короткотермінова пам’ять зберігає інформацію лише протягом трьох хвилин: поки її вдасться викласти на папір, ви можете втратити ідею назавжди» (Вілл Селф).

6. «Сумнівно, щоб хтось із доступом до Інтернету з робочого місця написав хорошу книжку» (Джонатан Франзен).
«Працюйте на комп’ютері, який не має доступу до Інтернету» (Зеді Сміт).
7. «Цікаві дієслова рідко є дуже цікавими» (Джонатан Франзен).
8. «Читайте написане вголос самому собі, бо це єдиний спосіб переконатися в тому, що з ритмічністю речень усе гаразд» (Діана Атілл).
9. «Не пишіть, що місяць світить, покажіть відблиск сяйва на розбитому склі» (Антон Чехов).
10. «Дослухайтеся до критики і порад перших читачів, яким ви довіряєте» (Роуз Тремейн).

11. «Художня література, яка не є персональною пригодою автора в невідоме і жахне, не варта писання ні заради чого, крім грошей» (Джонатан Франзен).
12. «Не панікуйте. На півшляху написання роману я часто відчувала крижаний жах в кишках так, ніби я спостерігала нісенітницю на екрані перед собою і бачила, як у швидкому калейдоскопі переді мною миготять розгромні рецензії, присоромлені друзі, кар’єра, що розсипається на очах, гроші, що тануть, дім під заставу, розлучення… Проте я завжди працювала, зціпивши зуби, в усі кризи і це привело мене туди, де я зараз. Залишити робочий стіл ненадовго теж може бути корисним. Обговорення проблеми допомагає мені пригадати, чого я намагалася досягти, доки не застрягла на місці. Відкласти роботу і подумати завжди дозволяє мені побачити свій рукопис у новому світлі» (Сара Вотерс).
13. «У письменницькому житті є всього одне обмеження — якщо ви не можете це витримати, не потрібно було в це вв’язуватися» (Вілл Селф).
14. «Будьте самі своїми критиками/редакторами. Доброзичливими, але безжальними!» (Джойс Керол Оутс).
15. «Читач — це друг, а не радник чи спостерігач» (Джонатан Франзен).

Джерело — iuniverse.com

Історичний розвиток Української Фантастики

Усім доброго вечора!

Вирішив поділитися з вами цікавим 20-ти хвилинним обговоренням на тему розвитку української літературної фантастики. Актуальний матеріал про перспективи розвитку фантастичного жанру. Бесіду проводить Юрій Шевела. Тема: Історичний розвиток Української Фантастики, її головні відмінності від світової та радянської фантастики. Досвід бібліографа

Рекомендовано авторам, що пишуть українською та усім шанувальникам вітчизняної фантастики.

Замальовка сновиди (есей)

Сьогодні наснилося щось дивне. Начебто я бачу сон і розумію, що це сон, а не дійсність. Я опинився у великому коридорі з високою стелею, червоними стінами і білою ліпниною. То був наче якись палац. З одного боку коридору двері, багато дверей. Я підходив до них, пробував выдкрити, але вони усі були закриті. При цьому я  повторював собі, що я сплю, щоб не втратити котроль над тим, що відбуваєтся у моїй підсвідомості. Важко сказати, чи вдавалося мені там щось змінювати по ходу справи, чи ні. Здається, я не намагався. Я просто хотів роздивитися усе як слід і почекати, чим все закінчиться.
Після, мабуть, десятої двері наступна відкрилася. З нею раптом ожила вулиця. «Реальність» була якась змазана, не така чітка, як в палаці. Я побачив двох чловіків з мангалом, на якому готувався апетитний  шашлик. Памятаю, що ми про щось з ними розмовляли зовсім недовго. Не можу сказати про що саме, можливо про те, яке смачне в них мясо. Вони дали мені шомпур з шашликами та я пішов. Усіма силами намагався зберегти це сновидіння в межах свідомості, але за декілька хвилин прокинувся.
Було ще темно. З вікна на підлогу лягали полоси світла від вуличного ліхтаря. По них сновидами мерехтіли тіні бука біля вікна.
Я перевернувся на інший бік і знову намагався заснути, відновлюючи у свідомості той коридор з червоними стінами, але в мене нічого не вийшло. Я заснув і прокинувся, коли мій мобільник грав навязливу мелодію — час вставати.
Залишається тільки дивуватися, яким буває ліжко рано вранці, коли потрібно з нього вставати, та як важко знайти зручне положення, щоб поринути в сон ввечері.
Я сів і почав роздивляться свої ноги, але все ще бачив той палац зі сну. Що він значить? Не знаю. Мені просто хотілося вірити — це щось особливе.
Побачив зошит з ручкою. Згадав, що вчора не міг заснути і щось почав писати. Нічого серйозного, без сюжету і якоїсь перспективи, просто замальовка. Пробігся очами по строкам: є помилки, надто складні речення, багато повторів. Треба або редагувати, або геть усе переписувати. Або вирвати аркуш, викинути і забути. Мимохідь зиркнув на покритий пилюкою лептоп. Скільки там вже збережено файлів з подібними обрубками думки, плутаної, карявої, як усе життя…
Не хотілося б зранку думати про погане. На мене чекає фантастична повість. Вона якось робиться. Можливо, справа в тому, що я пишу на компьютері, там мені заважає інтернет та іграшки. А може щось інше. Коли  писав на папері, більше трьох-чотирьох абзаців за раз мені не виходило.

Згадав чиїсь слова:  якщо можешь не писати,  краще не пиши. Чи можу я не писати? Буває, минають місяці коли не пишу жодного рядка. Може не варто взагалі? А що тоді робити в житті, якщо не писати, хоча б зрідка. Колись брав участь у місцевому літературному конкурсі зі своєю фантастичною книжкою. Отримав друге місце. Голова жюрі тоді сказав, напевне, маючи на увазі мене, що деякі автори пишуть, коли знаходяться в депресії. І книжки виходять такі, що після них плакати хочеться. Адже у світлих людей і проза світла…
Досить думати, час йти на роботу.

Работаем с издательствами: почему не принимают рукописи?

imagesНе смотря на появление все большего количества так называемых виртуальных издательств, любой автор, желающий, чтобы его книга увидела мир в вожделенном переплете, так или иначе будет иметь дело пока именно с классическим издательством. Читать далее Работаем с издательствами: почему не принимают рукописи?

Cоздаем мотивированного персонажа

base_655336187dЧто необходимо, чтобы заставить вашего главного героя поднять задницу с дивана и закрутить что-нибудь этакое, интересное не только вам, но и вашим читателям? Этим вопросом в той или иной форме задается каждый автор художественного произведения. Причем речь идет не только о действии как таковом. Ваш герой, например, за все время десятитомного романа вообще может даже глазом не моргнуть, но в нем или с ним будет происходить нечто, от чего читающий не сможет оторваться. Неважно что это: действие делом, действие мысли и одной единственной эмоции, всем этим должно что-то двигать. Читать далее Cоздаем мотивированного персонажа

Віртуальні видавництва для незалежних авторів

Якщо ви невідомий автор і наважилися запропонували рукопис видавництву, то знаєте — зробити це  вкрай важко. Процедура  займає багато часу (від трьох тижнів до півроку). І що прикро, така тяганина, зазвичай, закінчується нічим. У кращому випадку вам надішлють стандартну відписку, що «рукопис нас не зацікавив».

Останнім часом в інтернеті стають дедалі популярнішими інтелектуальні видавничі системи, за допомогою яких кожен автор має можливість видати власну книгу (в електронному та паперовому варіанті). Що особливо цінно, віртуальні видавництва розміщують власний продукт на найбільших книжкових інтернет-майданчиках. Таким чином автор-початківець може досить легко представити свою творчість широкому загалу і навіть почати заробляти.

Нажаль, саме українських сервісів, які б надавали подібні послуги, не так багато. Сподіваюся, що з часом ця ніша електронної комерції у нас в країні буде розвиватися.

На відміну від більшості видавництв, які, використовуючи бажання авторів неодмінно потримати в руках власну книгу, беруть за це чималі гроші, співпраця з віртуальними сервісами в більшості випадків не потребує вкладання коштів, або ж мова йде про доволі символічну суму. 

Пропоную всім учасникам і гостям Студії декілька відомих мені інтелектуальних видавничих систем, які реально працюють. Можливо пізніше, у міру надходження нової інформації цей список буде поповнюватися:

Ridero.ru — маю власний досвід роботи з цією інтелектуальною системую. За її допомогою успішно видав чотири книги. До речі, всі вони представлені на цьому сайті. Чим привабливий саме цей сервіс? Участь і публікація книг абсолютно безкоштовні. Видавництво виконує верстку вашого тексту «під ключ» в автоматичному режимі, привласнює міжнародний номер і виставляє книгу на продаж в OZON.ru, Litres, AMAZON. Книги продаються як в електронному, так і в паперовому варіанті. Автор отримує свій відсоток від продажів. Суму, яку він хоче отримувати з кожного примірника, автор визначає сам. Правда від цього залежить і ціна за книгу.

Український Авторський портал — відмінна можливість випустити в світ свою книгу як українською, так і на російською мовою. Правда, на відміну від попереднього сервісу УАП за розміщення кожної книги просить символічний внесок в розмірі 40 грн. Присвоєння міжнародного коду та верстка — послуги теж платні. Але є можливість розмістити на продаж власний твір у вигляді «самвидаву» в форматі PDF. Книга продається тільки на порталі, з магазинами сервіс поки не співпрацює.

Bookscriptor — нова видавнича інтелектуальна система. Поки працює в бета-версії. Вартість реєстрації — 300 російських рублів. Добре організований ​​захист авторського права. Простий інтерфейс для редагування і оформлення. Видається як в паперовому, так і в електронному вигляді. Чи присвоюється готовій книзі міжнародний код, мені не відомо. якщо у когось є більш докладна інформація стосовно цього сервісу, поділіться нею в коментарях.

Книгарня першодруків ім. Швайпольта Фіоляще один перспективний проект, але принцип його роботи відрізняється від класичного електронного видавництва. Організатори сервісу використовують принцип так званого «рекомендованого видавництва». В процесі підготовки рукопис проходить всі етапи: від редагування до розповсюдження по національній торговій мережі. Усі затрати компесуються методом краудфандінгу. Співпраця з сервісом — відмінна можливість отримати професійну рецензію на власний текст. На сьогодні Видавництво приймає тільки україномовні твори. Більш докладну інформацію можна отримати за посиланням. Долучаємось!

У процесі роботи з багатьма видавничими сервісами зіткнувся з проблемою оформлення обкладинки книги. Оскільки поки немає можливості заплатити за розробку дизайнеру, доводиться задовольнятися безкоштовними зображеннями, проте за правилами видавництва вони повинні мати відкриту (безкоштовну) комерційну ліцензію. Таким чином, завдання ускладнюється: потрібно знайти відповідне зображення з відповідним доступом. До речі, у випадку з «Книгарнею першодруків» проблеми не існує — обкладенка розробляється професійно дизайнерами видавництва.

Також неможна оминути увагою Видавництво «Strelbooks». Це ідеальний варіан видати власний твір і отримати визнання. Базовий пакет сервісу: розробка обкладинки, розробка макету для електронної версії книги. Видавництво розміющує книги у власному інтернет-магазині «Adronum». Авторам пропонується додаткові платні послуги: коректура, редагування та реклама творів. До початку роботи укладається договір.

Якщо провести дослідження, то в мережі можна знайти доволі багато електронних видавничих сервісів, подібних до тих, про які йдеться у цій статті. Автор поділився інформацією лише про ті з них, з якими мав справу особисто.

Буду радий, якщо хтось розмістить інформацію про художників, які за прийнятні гроші можуть розробити ілюстрації для книг.

Всім натхнення!