Олексій Декань: «Кіберпанк попереджає: не зловживайте технологіями»


«Що дав кіберпанк нам нині? Нині ми чекаємо на безкоштовний інтернет, який Ілон Маск скоро в космос запустить – ось вам результат впливу кібербанку 80-90-х років того століття. Так, того самого, нині смішного жанру – з купою дротів і каструль на головах, що імітували VR-окуляри.» Про кіберпанк спілкуємось з Олексієм Деканем, автором з Харкова.

Частина 1. Письменник

Олексію, чому ви взагалі почали писати фантастику?

Дуже давно, ще до того як полюбив читати книги, пам’ятаю в молодших класах написав невеличкий детектив. І потім в школі хтось на щось виміняв в мене той зошит з рукописом. Потім я по пам’яті переписав той текст. З тих пір я не переставав відчувати жагу до письменництва. Останньою краплею було моє знайомство з книжками Стівена Кінга. Я був переляканим школярем, якому потім часто снилися жахіття після тих книжок. Але я не міг перестати читати. По-перше, тому що розумів – Кінг це не просто король жахів, він – вчитель. І я навчався через його книги, і книги інших улюблених з дитинства авторів-фантастів.

Який жанр вам найближче?

Я звик вважати себе фантастом. Але насправді я люблю писати в різних жанрах. Окрім містики, фентезі, стімпанк та НФ в мене є роботи також в жанрі детектив, пригоди, публіцистика, кіносценарій, навіть поетична збірка. Мені подобається це відчуття свободи, коли я ламаю власні стереотипи і пробую себе в різних жанрах. Але, все-таки, вперто повертаюся до фантастики, як до улюбленої теми.

Як вас змінює кожна написана вами книга?

Кожний написаний, читаний-перечитаний, вимучений з редактором текст, додає мені досвіду, який я намагаюся накопичувати. Головна мета будь-якого автора – самовдосконалення. Ми можемо казати, що через свої тексти ми намагаємося якось змінити світ, зробити його кращим. Але правда полягає в тому, що всі ми пишемо, щоб самим навчатися.

Скільки часу відводите на роботу над своїми книгами? Чи є певний режим?

Я намагаюся ставити собі певні дед-лайни. Наприклад, рік – на роман, декілька місяців – на збірку новел, тощо. Я людина сімейна та заклопотана, тому не можу на творчість виділяти багато часу. Але коли ставлю собі мету, то будь-що намагаюся завершити роботу над рукописом в запланований строк.

Цікаво, як ви справляєтеся з важкими ситуаціями в роботі: творчі кризи, відсутність натхнення?

Що стосується написання текстів, коли стає дуже важко, я просто починаю писати іншу книгу. Іноді краще рухатися далі, ніж топтатися в болоті. Є в мене такі тексти, які я почав вже давненько, але завжди віддаю перевагу тому тексту, до якого на даний момент я більш відкритий. Немає нічого поганого, щоб на якийсь час відкласти рукопис. Погано взагалі нічого не писати.

Над чим зараз працюєте?

Нещодавно в видавництві «Брайт Букс» вийшов мій перший фантастичний роман українською мовою «Коріння всесвіту». Також до друку готується ще три книги: міжавторська збірка, дитяча книга з моїми малюнками, та друга частина мого фентезійного епосу «Сокіл, що сміється». Паралельно працюю над українською адаптацією деяких моїх книжок. Одночасно пишу гостросюжетний роман, та збірку наукової фантастики. Планів багато, і всі вони амбітні. Але не буду казати про якісь терміни, то вже видавнича парафія, на яку я не завжди можу впливати.

Частина 2. Про кіберпанк

Чому ви обрали кіберпанк як жанр для свого останнього роману «Коріння Всесвіту»? Чи свідомо це було, чи якось раптово прийшли до цієї думки?

Нехай дизайн обкладинки «Коріння всесвіту» не введе вас в оману :) Так, там присутні елементи кіберпанку. Але я часто використовую суміш жанрів. Наприклад мій фентезійний цикл про «Сокола» це також стімпанк та космоопера.

Що саме для вас кіберпанк?

Для мене кіберпанк це не лише література. Це ціла субкультура, поєднання візуальних, художніх книжкових світів. Я дуже люблю класичний кіберпанк, так званий «олдскул». Зараз вже можна сказати, що такі літературні пророки як Гібсон чи Ф. Дік змогли спрогнозувати чимало речей. Але, як казав Бредбері: «Люди стали тупі. Замість того щоб подорожувати космосом, вони сидять в соціальних мережах». Тому я бачу сучасний кіберпанк трохи іншим за класичний. Проблема технологічного людства це не кіберімплантанти, а привселюдне отупіння через соціальні мережі, селфі, фейкові новини та ледачість.

Про фантастичне припущення в кіберпанку. Які механізми/прилади/технічні досягнення ви хотіли б бачити в реальному житті? Чи присутні вони в ваших творах?

Мабуть інтернет став саме тим технічним досягненням, на яке ми всі так довго чекали, читаючи фантастику в дитинстві. Багато кіберпанкових сюжетів огорталися навколо цієї дивної всесвітньої мережі. Де люди могли зодягти «магічні» окуляри та потрапити до будь-якого міста, пережити пригоду, пограбувати банк, чи навіть вбити свого опонента.

Також зараз починають використовувати штучні органи, надруковані на принтері кістки, розумні технологічні імплантати, які попереджують хвороби. Вживлені джипіес трекери.

Кіберпанк завжди був як крик попередження для майбутніх поколінь про небезпеку зловживанням технологій. Зараз таке попередження передають через соціальну фантастику. Для мене сучасний кіберпанк це історії схожі на сюжети серіалу «Чорне Дзеркало», там дуже багато таких собі сучасних актуальних притч.

Що стосується моєї творчості, то в романі «Силуети» я розгортаю сюжет навколо людей з надприродними здібностями. Таємна мілітаризована організація використовує різні штучні імплантати, щоб ще більше підсилити здібності своїх учасників. Навіть у власних фентезі-романах я не встиг встояти, щоб не додати різні технологічні штучки, які б допомагали героям у скрутні часи. А в «Корінні Всесвіту» мова йде про симбіоз людей та штучного інтелекту.

Кого порадите читати з закордонних авторів в даному жанрі? Які з них (і їх твори) найбільше вас вразили?

Вільяма Гібсона, М. Крайтона, але мабуть все ж таки найулюбленіший це Філіп Дік. Він, як ні хто інший, вмів поєднувати кібер з шизофренічним жахом та містикою. Ніколи не забуду те відчуття, коли читаючи роман «Убік» я нарешті збагнув, що автор увесь цей час дурив читачеві голову :)

Які фільми вам в цьому жанрі подобаються?

Майже всі фільми 80-90-х років, наприклад, такі як «Джоні Мнемонік». Якась краса є в тих лампових фільмах з купою дротів, незручними віртуальними окулярами та спітнілими акторами. Сучасні екранізації намагаються відтворити ту атмосферу за допомогою комп’ютерних ефектів. Але потяг вже пішов: нам важко повірити в необхідність всіх тих дротів та імплантованих кабелів, коли в кожній домівці є вай-фай, а Ілон Маск ось-ось запустить в космос безкоштовний інтернет.

Частина 3. Про себе

Розкажіть трохи про себе: звідки самі, де працювали, яку отримали освіту, досягнення тощо.

Мені 35 років. Я народився і виріс в чудовому місті Полтава. З 20 років мешкаю в Харкові. Одружений, маю двох синів. Колись був солістом рок-гурту. Все життя працював графічним дизайнером. Маю міжнародну нагороду від престижної організації, як кращий дизайнер 2015 року. Книги вже свідомо почав писати та видавати чотири роки тому. За цей час встиг написати 10 книжок, майже всі вони виданні.

Що ви читаєте і дивитися?

Читаю різну фантастику, але зараз намагаюся задовольнятися здебільш класиками жанру. Вже втомився від сучасного попкорну. Коли займаюся дизайном, слухаю аудіо-книги. Якби не аудіо-книги, то життя було б дуже нудним :) Із відео – останнє що дуже сподобалося, це серіал «Чорне дзеркало», немов читаєш збірку оповідань Бредбері. Люблю такі речі.

Як ставитеся до подорожей?

Коли я кажу що люблю подорожувати, то мова йде про сімейний подорож, з дружиною та дітьми. Щороку ми намагаємося відвідати якусь нову країну. Звичайно, деякі країни не можливо викреслити з серця. В моїх текстах часто є посилання на Іспанію, її культуру, архітектуру та колорит. Останній свій виданий роман я дописував в Грузії. Такі подорожі сильно збагачують мене.

Частина 4. Про українську фантастику

Які останні події відвідали і де збираєтеся?

Нажаль в мене не багато вільного часу щоб відвідувати різні літературні заходи. Але восени минулого року я такі відвідав один літературний захід в Києві, де мені вручали почесний приз за перемогу в літературному конкурсі імені Джона Буньяна. Також в 2017 встиг побувати декілька разів на радіо, провів кілька літературних семінарів та презентацій в Херсоні та Харкові. Відвідав Сербію зі своїм товаришем, письменником-фантастом Анатолієм Шкаріним. Багато спілкуюся з письменниками онлайн, це дуже допомагає заповнити комунікативний вакуум.

Що для вас найбільш актуально сьогодні, важливе, на вашу думку, що впливає на розвиток жанру фантастики в Україні?

Зараз в країні ми переживаємо цікаві часи. Молоде покоління насправді стало більш свідомим. Подивіться скільки зараз класиків-фантастів видається українською? Бредбері, Лем, Азімов, Саймак, Воннегут, Желязни. Такого ніколи раніше не було. Попит на фантастику як жанр зростає – і це факт. І одночасно ми бачимо нові імена в вітчизняній літературі, які успішно стартують з першою ж книжкою. Тому я гадаю, що з фантастикою в Україні не все так погано.

Цікавить Ваш погляд на ринок фантастичної літератури взагалі. Які думки маєте з цього приводу?

Ринок відчуває себе чудово як ніколи. Всі ці екранізації фантастичних книжок, сучасних бестселерів та класиків. Навіть Старий Спілберг не зміг втриматися щоб не екранізувати чудову книгу «Першому гравцеві приготуватися». А фурор, який спричинив роман «Марсіанин»? Люди скоро знов у космос літатимуть! Фантастика, саме в цей момент, отримує друге дихання. Це така собі надпотужна ракета, яку скоро буде важко не помічати навіть самим нудним скептикам.