Відрізане вухо, або роздуми про долю Ван Гога (враження від фільму «Твій Ван Гог»)

Автор: Руслан Бєдов

(в публікації використано фотографії з фільму “Твій Ван Гог”)

Нещодавно потрапив на безкоштовний показ анімаційного фільму від режисерів Дорота Кобела та Хью Вельшмана “Твій Ван Гог”. Російськомовному глядачеві цей твір більше відомий під назвою “Ван Гог. С любовью Винсент”.

Над фільмом працювало 85 художників, які майстерно промалювали масляними фарбами кожен кадр у стилі картин славетного художника. Загальний бюджет фільму склав більш, ніж 5 млн. євро. Світова премʼєра відбулася 12 червня 2017 року.

Як зрозуміло з назви, стрічка біографічна, але режисери висвітлили останні дні життя Ван Гога з доволі несподіваного боку, перетворивши біографію на захопливу детективну історю.

Але вразила мене не детективна історія, а психологічне підґрунтя долі славетного митця. Саме про це хочу написати нижче

Спочатку про сюжет фільму (зовсім трохи спойлерів)

Ця історія починається приблизно через рік після смерті Ван Гога. У старого почтаря опиняється лист, написаний Вінсентом до свого брата Тео. Складність ситуації в тому, що останній теж помер невдовзі після смерті брата. Оскільки поштар дуже любив Вінсента, то просить свого сина доставити лист жінці Тео.

У пошуках адресата головний герой потрапляє в невеличке містечко Овер, де повинен зустрітися з особистим лікарем Ван Гога (Вінсент все життя страждав на важкий психічний розлад), адже той знав адресу, за якою проживала родина Ван Гогів.

Прибувши на місце, син поштаря не застає лікаря вдома, і, чекаючи на нього, дізнається від мешканців Оверу про трагічні життєві обставини художника, його складні відносини з родиною та загадкову смерть. Чим більше головний герой отримував інформації, тим більше в нього закрадалася підозра, що самогубство могло виявитися вбивством…

Що сталося далі, дивіться самі ;)

Чому пишу про цей фільм?

Взагалі не маю звички писати рецензії на художні стрічки, але переглянувши “Твій Ван Гог”, вирішив поділитися тим, що мене в ньому зачепило.

Розмірковуючи над життям Ван Гога, часто задаюся питанням: чому його життя склалося так…кепсько? Адже сучасники не просто не сприймали його творчість. Вінсента не сприймали як людину, як особистість. Його нещадно та несправедливо критикували, чомусь дуже не любили і навіть знущалися. Чому талановитому митцеві все життя доводилося або жебракувати, або жити за рахунок рідного брата (це принижувало його гідність і страшенно мучило)? Він не раз намагався заробляти собі на життя, але кожного разу все закінчувалося нічим. Невже справа була лише в нерозумінні його художньої техніки.

Впевнений, що не тільки я маю подібні питання до біографії Ван Гога. В цьому фільмі я знайшов відповідь.

Тінь ненародженого сина

Вінсент був старшою дитиною в родині, але не першою. Його мати втратила первістка при народженні і все життя сумувала за ним, сприймаючи малого Ван Гога лише як бліду тінь свого першого “ідеального Вінсента”. З самого раннього віку живий Вінсент був вимушений доводити рідним батькам, що він нічим не гірший від їхньої померлої дитини, але йому так і не вдалося заставити їх полюбити себе.

Мораль

Про важливість любові до власної дитини та мудрого виховання можно говорити багато, і сказано про це теж не мало. Але в цій публікації обмежуся тільки коротеньким резюме: як до людини будуть ставитися чужі люди, коли власні батьки її, можна сказати, ненавиділи, хоча до кінця і не усвідомлювали цього? Саме такий урок я виніс з фільму “Твій Ван Гог”. Є над чим замислитися, чи не так?

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *