«Відьмак» Анджея Сапковського: польський фентезійний ренесанс, або комерційний проект?

Дуже рідко пишу рецензії на прочитані книжки. Можливо, лише тоді, коли текст добряче зачепив, і без усіляких там «спойлерів». Але цього разу, мабуть, планети разом із зірками вистроїлися в якусь особливу заковику, тому нижче спробую поділитися враженням від книги, яку зараз читаю.

Як ви, напевно, здогадалися мова піде про «Відьмака» від відомого зараз всьому світові польского письменника Анджея Сапковського. Під цією короткою, але промовистою назвою криється ціла літературна серія, яку обʼєднує головний герой на імʼя Геральт  (відьмак, що полює на мутантів та інших потвор) та створений автором фентезійний світ. Ось Вікіпедія підказує мені, що за цими текстами роблять навіть компʼютрені ігри і, якщо не помиляюся, збираються знімати чи то фільм, чи то серіал. Вирішив і я закрити пробіл у своєму літературному резюме та ознайомитися з «Відьмаком».

Спитав у книгарні з якої книги краще почати це знайомство і мені порадили (хто б сумнівався) читати з початку. Початком є збірка коротких новел «Останнє бажання». Саме про нього і піде мова в цій публікації.

А, ще один момент: в силу деяких обставин знайомлюсь з твором в оригіналі, що накладає деякий відбиток на його сприйняття: доводиться читати повільно та вдумливо, щоб добре зрозуміти, що там до чого. Але це так, ліричний відступ…

Що сподобалося

Як те водиться серед добрих літературних критиків, почнемо з кращого.

  1. Варто зазначити, що Сапковський доволі майстерно вводить читача в світ Гералта з Рівії. Майже відсутні довгі та нудні описи місцевосці, народів, царств, взаємовідносин між ним, а також ніякої вам «сільмаріліонщини». Все це подається доволі обемеженими блоками і до того ж черех призму сприйняття головного героя та тих персонажів, з якими Геральтові доводиться мати справу.
  2. Хоча і не в кожній новелі, але письменникові вдається якісно змальовувати  портрети своїх персонажів. Складні психологічні моделі взаємодії між ними іноді дійсно варті уваги. Особливо випуклими у  Сапковського  виходять самотні особистості: у кожного своя драма, внутрішні протиріччя, складнощі з оточуючим середовищем. Все це на досить непоганому рівні подається у яскравій фентезійній обгорці з долею дотепного гумору та помірною філософією.
  3. Досить докладні та правдоподібні описи боїв Геральта з людьми та різного роду потворами. Останніх автор досить добре «проробив» у сенсі їхніх здібностей і навіть анатомії.

Що не сподобалося

Тепер про недоліки, які принаймні мені такими здалися з висоти моєї не такої вже й високої літературної башти :)

  1. Нічого принципово нового з часу появи «Володарів кілець» в текстах Сапковського я поки що не побачив. Ті самі гноми, ельфи, чарівники. До того ж письменник не гребує використовувати сюжети з казок та міфів майже в непереробленому вигляді (Наприклад в оповіданні «Найменше зло» експлуатється сюжет сказки про сплячу красуню та сім гномів). Як на мене це не «комільфо», але вочевидь ані авторові, ані видавцеві, рівно як мільйонам читачів ця обставина очі не муляє.
  2. Геральт виглядає в усіх ситуаціях досить, так би мовити, перфекційно: він завжди знає те, чого інші не знають, має зброю, якої в інших немає, одним словом, йому постійно вдається бути на крок попереду своїх ворогів в усьому, що іноді примушує сумніватися в його справжності. Я розумію, що він чарівник з шаленим досвідом та знаннями, але ж повинні ж у нього бути якісь недоліки та слабкості.
  3. Замало дії, забагато діалогів, як на мене. Герої Сапковського постійно розмовляють. З одного боку діалогі допомогають зрозуміти ті, чи інші особливості світу, а з іншого — трохи втомлюють.
  4. Не знаю, як щодо романів з серії, але недоліком новел з першої збірки на мою думку є подібність їх сюжетних конструкцій. Склалося таке враження, що письменник мав перед очима алгоритм, за яким писав кожне наступне оповідання. Геральт зустрічається з якимось героєм, який потребує його допомоги від злих чар, або потвор. Винятком поки що є перше оповідання зі збірки «Останнє бажання». Але особисто я після другої сторінки знав чим все закінчиться. Цікаво було тільки дізнатися, через що доведеться пройти головному героєві, але і тут Сапковському не вдалося мене чимось здивувати: перемога Геральтові далася нецікаво легко.

Резюме

Скажу так, якби я  читав «Останнє бажання» українською, а не польскою, то після третього оповідання б закинув те діло. Письменник має привабливий стиль письма, вміє створити в міру деталізовану картинку, але його творчий процес, схоже, поставлений на конвеєр, що нівелює усі плюси текстів цього автора і дає підстави запідозрити його в надмірній комерціалізації власної творчості з самого початку проекту «Відьмак».

Якщо у Вас є інша аргументована точка зору стосовно «Відьмака» Анджея Сапковського або ж його інших творів, буду радий почути її.

Сподобалось? Поділись з друзями!

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Buzz
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники

3 thoughts on “«Відьмак» Анджея Сапковського: польський фентезійний ренесанс, або комерційний проект?”

  1. Сподобалось: прикольно, що ти вмієш читати польською! Вражений і заздрю, бо ні англійської, ні польської сам не знаю.
    «Не сподобалось»: підозріло знайома структура статті, десь я її вже бачив. Де взяв? ;) :)))))))))))))

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *