“Характерники” Руслана Бєдова: майстерно вибудований міфопростір у принципі не може залишити байдужим.

Автор: Ірина Романовських

Читаючи “Характерників” Руслана Бєдова, думала, що саме особисто мене так сильно чіпляє в цьому творі. Проаналізувавши, зрозуміла: майстерно вибудований міфопростір у принципі не може залишити байдужим. Адже архетипічність образів у повісті висвітлена досить яскраво.

Візьмімо, наприклад, головного героя. Саме героя, а не персонажа, бо в ньому присутня уся символічність цього поняття. Петро поєднує в собі три основні (за висновками сучасних дослідників) міфоутворюючі драйвери, такі як стійкість, щирість і грайливість. Читать далее “Характерники” Руслана Бєдова: майстерно вибудований міфопростір у принципі не може залишити байдужим.

Пауло Коельо “Бріда” Все, що ви хотіли дізнатися про жіночу магію, але боялися запитати

Автор: Руслан Бєдов

Пауло Коельо не потребує особливої реклами. Зауважу лише, що цей письменник не просто пише гарні книжки. В своїх творах він ділиться з читачем духовним знанням, яке отримав, будучи членом таємого католицького ордену. Сам він називає себе “Воїном Світла”. Його тексти сповнені таємницями людьскої душі, пошуками сенсу життя та своєрідним розумінням віри в Бога. Пауло Коельо настільки серьозно ставиться до магії та духовних практик, що у передмові до “Бріди” закликає не брати приклад з героїв роману, адже невігластво в таких питаннях може дорого коштувати.

Читать далее Пауло Коельо “Бріда” Все, що ви хотіли дізнатися про жіночу магію, але боялися запитати

Українська графічна проза: Данкович Андрій «Мор»

Важлива передмова

Увага: далі будуть спойлери і роздуми. І ще, хто не знає (але обов’язково дізнається), Андрій Данкович – це мій добрий друг і колега, маю з ним спільний проект. Зважайте на це, коли будете думати, що я його сильно хвалю. Насправді: творчість Андрія відстежую останні три роки, ціную за неординарність і власний підхід, а спільний проект з’явився лише два місяці тому – на початку весни 2018 р.

Про Мор загалом

Технічні характеристики:
• жанр: жахи, містика;
• 80 сторінок в твердій палітурці, повнокольоровий друк, формат – трохи більший за А4;
• вартість в інтернет-крамницях і «по людях» 200-250 гривень. Читать далее Українська графічна проза: Данкович Андрій «Мор»

Назарій Вівчарик, «Те, що серед нас»

автор: Роман МТТ

(трохи спойлерів, а трохи і без них)

Збірка оповідань автора з Черкас, місцевого журналіста Назарія Вівчарика стала приємним моментом серед останнього, що читав. Загалом містить тринадцять оповідань: не досить великі (але достатні за обсягами), добротно написані, вичитані (на збірку знайшов лише одну одруківку і один смішний момент верстки). З частиною оповідань я був знайомий раніше. Мені здалося, що в збірці вони йдуть в хронологічному порядку, за часом написання.

Далі – по кожному окремо зі спойлерами і без. Але перед тим ще одне – про слово «соціалка». Під ним я вважаю прояви соціально важливих питань: це і несправедливість у суспільстві, де закон програє грошам, і відносини в невеликих і великих групах, і сучасні актуальні питання життя суспільства: наркоманія, аборти, сімейне насильство тощо. Це слово я буду час від часу використовувати в тексті. Читать далее Назарій Вівчарик, «Те, що серед нас»

Я в підземелля – поглянути химерні ріки

автор: Роман МТТ


Підземні ріки течуть? Так – течуть, їх досить і в звичайному житті. Тому чогось таємничого в назві збірки «Підземні ріки течуть» Євгена Ліра – не побачив. Концепція збірки, а це бажання чи пропозиція автора читачу поговорити з власними потворами – сподобалась, ще на презентації.


Відгук на збірку пишу відразу після прочитання (а не за місяць, як звичайно), бо, боюся, не зможу потім: одні оповідання дуже порадували, натомість інші – не дуже. В кімнаті зі своє потворою, як обіцяно автором, я не опинився (може того, що давно з нею призвичаївся, і ми частіше скандалимо за неприбране після тарганів сміття в голові, і кому його черга виносити). Огляд, традиційно, буде по схемі «сподобалось – не сподобалось». Читать далее Я в підземелля – поглянути химерні ріки

«Ріплі» або про те, як не просто фанфіки писати

автор: Роман МТТ

Я не очікував від збірки багато, тому не розчарований. Насправді тема складна: важко вигадати щось нове у світі Чужого чи Хижака. На що я сподівався? Сподівався на якісь відкриття, нове прочитання (так – саме так), можливо автори побачать щось те, чого глядач не розгледів протягом існування франшизи усі ці роки. Сподівався без надії, бо знаю, що додати щось до культового сюжету важко. І сприйматися воно буде однозначно в розрізі порівняння з оригіналом. Але і невдалою спробу назвати не можу – збірка вийшла непоганою, попри всі побоювання і видавців, і авторів (вони теж насправді знали на що йдуть, боялися наразитися на критику, звинувачення в плагіаті тощо).
Загалом можу сказати, що дана збірка не є ідеальна, але вона цікава в деяких моментах (далі за текстом знайдете), що частково виправдало мої очікування. Для повного «ВАУ!», можливо не вистачило оповідань. Якби ще дві-три оповідки (про які далі буде йтися в огляді) – було б «ВАУ!», а так – стримане «Добре». Далі про кожне оповідання окремо з мінімумом чи максимумом спойлерів.
Читать далее «Ріплі» або про те, як не просто фанфіки писати

Енн Маккефрі: Пернський цикл або «Дракони Перну»

Автор огляду: Ірина Тейлор

Енн Маккефрі – перша жінка-фантаст, яка отримала премії Хьюго та Небула, неодноразовий номінант цих та багатьох інших премій. Серед багатьох її серій найвідомішою та найуспішнішою Пернський цикл, який складається з 15 романів, 1 збірника та 6 окремих оповідань. Ще 5 романів були написані в співавторстві з сином Тодом та 3 – ним особисто. Ще один роман був запланований, але на жаль, так і не завершений, спочатку в зв’язку з проблемами зі здоров’ям, а потім і смертю письменниці в 2011 році.

Моє знайомство з цим світом відбулося в уже далеких 90-х років, коли шкільна подруга принесла почитати 2 книги видавництва «Северо-Запад» серії  Fantasy – це були «Політ дракона» (Dragonflight) та «Мандри дракона» (Dragonquest), з російським, звісно, перекладом. Перечитані вони були кілька разів і сприймалися мною як справжнє фентезі, незважаючи на передмову. Пізніше, уже в університеті, на книжкових розкладках я побачила продовження в іншій серії – видавництва «Ексмо-Пресс», серія «Дракони Перну». І доукомплектовувала свою збірку серією «Хроніки Перна» видавництва «Ексмо». Загалом, як я підрахувала, в різних серіях і різними видавництвами (а також різною комплектацією) цей цикл російською видавався 6 разів. Українською, на жаль, жодного, але я не втрачаю надії. Читать далее Енн Маккефрі: Пернський цикл або «Дракони Перну»

“Відьмак” Анджея Сапковського: польський фентезійний ренесанс, або комерційний проект?

Дуже рідко пишу рецензії на прочитані книжки. Можливо, лише тоді, коли текст добряче зачепив, і без усіляких там “спойлерів”. Але цього разу, мабуть, планети разом із зірками вистроїлися в якусь особливу заковику, тому нижче спробую поділитися враженням від книги, яку зараз читаю.

Як ви, напевно, здогадалися мова піде про “Відьмака” від відомого зараз всьому світові польского письменника Анджея Сапковського. Під цією короткою, але промовистою назвою криється ціла літературна серія, яку обʼєднує головний герой на імʼя Геральт  (відьмак, що полює на мутантів та інших потвор) та створений автором фентезійний світ. Ось Вікіпедія підказує мені, що за цими текстами роблять навіть компʼютрені ігри і, якщо не помиляюся, збираються знімати чи то фільм, чи то серіал. Вирішив і я закрити пробіл у своєму літературному резюме та ознайомитися з “Відьмаком”.

Спитав у книгарні з якої книги краще почати це знайомство і мені порадили (хто б сумнівався) читати з початку. Початком є збірка коротких новел “Останнє бажання”. Саме про нього і піде мова в цій публікації.

А, ще один момент: в силу деяких обставин знайомлюсь з твором в оригіналі, що накладає деякий відбиток на його сприйняття: доводиться читати повільно та вдумливо, щоб добре зрозуміти, що там до чого. Але це так, ліричний відступ… Читать далее “Відьмак” Анджея Сапковського: польський фентезійний ренесанс, або комерційний проект?

Питання людяності. Фантастичні оповідання.

Книжку придбав ще місяць назад. Читав по оповіданню за день-два. Коротенько враження про кожне і як воно мені щодо заявленої теми збірки. Увага, спойлери – будуть. Мою нелюбов і упередженість до фентазі прошу сприймати спокійно – то стара, ще дитяча травма і маю якось з нею жити :)

Про оповідання

  1. Наталія Матолінець, «Тричі Арі». Нічого надзвичайного, як на мене, але легко читається. Вважаю, що сподобається поціновувачам фентазі. Плюси: добре виписано, все зрозуміло, якісно побудований лінійний сюжет. Мінуси: по-перше, видалося нуднуватим, коли всі, абсолютно всі герої, стають героями вигаданого світу, який виявляється таки реальним, по-друге, третій Арі з’являється лише у фіналі і якоїсь особливості сюжету не надає, як на мене. Загальне враження – двояке, бо з одного боку я не є прихильником такого стилю і мене не вразило, але з іншого боку – написано якісно, чого в оповідання не забрати. Про відповідність темі, чи це про питання людяності – не впевнений, бо там де говорилося про людяність, здалося прив’язаним за вуха. В першу чергу це непогана сімейна історія, де багато почуттів, роздумів, трохи є дії, але я б не назвав оповідання таким, яке не відповідає на якісь глобальні питання людяності. Читать далее Питання людяності. Фантастичні оповідання.

«Правда» Террі Пратчетта

Це вкрай важко – писати рецензію на улюбленого автора, після прочитання якого хочеться сказати лише одне: ВАУ! До цього читав Пратчетта лише російською і не був розчарований – він глузує з усього що важливо і неважливо, перевертає з ніг на роги і правду і неправду, зображує банальні речі поетично (так, не менше) і освистує поетику загальновідомих стереотипів, що живіт рве від сміху.

Але «Правду» раніше я не читав. Книгу було придбано місяць назад в Книгарні Є і прочитано за 4 вечори. І я не лишився розчарованим: переклад – ідеальний, примітки перекладача – доречні, видання – вилизане до останньої крапки, і дух Пратчетта весело сновигає поміж сторінками. Приємний бонус – вшита стрічка-закладка. Слабким місто книги є її обкладинка. Не дизайн. Матеріал і тиснена поверхня – це майбутній накопичувач бруду, правди ніде діти.
Тепер про саму Правду: молодий аристократ Вільям Де Ворд, який заробляє на життя збиранням важливих новин і надсиланням цих нових впливовим людям, випадково знайомиться з гномами, які притарабанили до АнкМорпоку друкарський верстат. У Де Ворда виникає думка – розповсюджувати новини за меншу ціну для більшого числа людей, використавши верстат. Гноми, якими командує Доброгір, жваво сприймають ідею. Читать далее «Правда» Террі Пратчетта