Елен Тен: головним для мене є психологія, внутрішній світ моїх персонажів, їхні взаємини з оточенням.

До цього часу ми багато уваги приділяли авторам жахів, наукової фантастики та фентезі. Але наважилися розширити коло жанрів та запросили до Творчої Майстерні талановиту письменницю Елен Тен. Отже, сьогодні говоримо про її книгу “Сила пристрасті”, реалізм в сучасній  українській літературі та містику.

Про мистецьке життя

Як ви почали писати?

Писати я почала дуже давно. Ще до того, як сісти за письмовий стіл і спробувати перенести свої думки на папір, в моїй свідомості вже жило безліч історій. Деякі з них я розповідала друзям, інші – розігрувала зі своїми іграшками. Мої Барбі не гралися в доньки-матері, школу або лікарню. Вони проводили детективні розслідування, потрапляли у незвідані чарівні світи, час від часу рятували Землю.

А перші свої оповідання я написала вже у старших класах. Ті нотатники й досі зберігаються в мене на поличці. Можливо, з часом дещо з тих ідей стане основою для моїх нових творів.

В якому жанрі пишете? Чи свідомо це було, чи якось раптово прийшли до цієї думки?

Спершу я писала тексти переважно у жанрі реалізм. Пізніше мене зацікавила містика. А зовсім нещодавно я спробувала себе у фентезі. Мені цікаво експериментувати, вчитися чогось нового, ставити перед собою виклики, виходити із звичної для себе авторської зони комфорту.

Які твори вже опубліковані?

Багато моїх оповідань увійшло до різних збірок та антологій. А цього року я дебютувала у великій прозі. У видавництві КСД вийшов друком мій містичний роман «Сила пристрасті».

Над чим працюєте зараз?

Зараз я працюю паралельно над кількома творами. Це тексти абсолютно різних жанрів. Писати в подібному режимі важко. Але, водночас, дуже цікаво. Це тримає мене у певному тонусі, не дозволяючи розслабитися або занудьгувати.

Які літературні події відвідуєте, де збираєтеся?

Цього року я відвідала Книжковий Арсенал, на якому була представлена моя книга. Також була присутня на багатьох цікавих заходах ювілейного Форуму видавців. Більшість із них тематично стосувалися містики та фантастики. Також я провела презентацію «Сили пристрасті» у рідному місті.

Що треба людині, на вашу думку, щоб бути письменником?

Перше і найважливіше – любити те, чим ти займаєшся. Вірити у себе, не боятися поразок та відмов, бути готовим багато працювати, не чекаючи ідеальних умов, йти на жертви заради творчості. Багато читати і багато писати, вчитися досліджувати тему, над якою зараз працюєш, постійно працювати над власним вдосконаленням, знаходитись у безперервному творчому пошуку. Адже письменник – це вічний студент.

В яких конкурсах брали участь?

Конкурси – це завжди досвід. Він автору тільки на користь. Перемоги окриляють, дарують впевненість у власних силах. Поразки стимулюють писати краще. Свого часу я брала участь у багатьох змаганнях. В деяких із них мені щастило отримувати відзнаки, інші я поки що не змогла підкорити. Для мене це своєрідний виклик, намагання працювати над своїм розвитком із подвійною силою.

А ще на літературних конкурсах можна познайомитися з багатьма цікавими людьми та почути відгуки на свою творчість, що, насправді, навіть цінніше за певну відзнаку. Окрім того, дедлайни гарно мобілізують. Я пишу досить повільно. Підозрюю, що за відсутності чітких часових меж мій скромний творчий доробок був би значно скромнішим.

До збірок за результатами конкурсів потрапляли як мої реалістичні, так і містичні оповідання. Оскільки сьогодні ми акцентуємо увагу переважно на містиці та фантастиці, скажу, що я двічі ставала фіналістом містичних конкурсів від журналу «Стос». За підсумками одного із них вже видано збірку під назвою «Дотик зачаєного жаху».

У жанрі фентезі я поки що написала лише два оповідання. Перше із них цього року вийшло друком у збірці «Брама. Багряні ночі» ( Олена Волинська «Хранителі таємниць»). А інше у вересні отримало спецвідзнаку в номінації «Високе фентезі» на конкурсі «Брама-2018».

А завдяки конкурсу романів від Львівського жіночого літературного клубу «Львівські перехрестя», на якому я здобула гран-прі, мій роман «Спадок» вийшов друком під назвою «Сила пристрасті».

Конкурси дали мені дуже багато. Тому стає прикро, коли я зіштовхуюсь із думкою про те, що в наш час без грошей і зв’язків неможливо виграти конкурс або видати власну книгу. Це дуже шкідливий стереотип. Він передчасно зневірює молодих авторів. Насправді все можливо. Я доводжу це власним прикладом. Головне – вірити у свої сили і наполегливо йти до омріяної мети.

Особистість

Розкажіть трохи про себе.

Я народилася і живу у місті Новограді-Волинському. За освітою я філолог. На даний час працюю асистентом учителя в ліцеї.

Філологічна освіта дуже допомагає мені у творчості. Я свідомо обирала саме цю професію. Знала, що попри усі вибрики долі, все одно писатиму. Хотілося мати для цього гарне освітнє підґрунтя.

Проте я ніколи не намагалася збудувати кар’єру за своїм фахом. Я надто ціную вільний час, який присвячую творчості.

Що ви читаєте і дивитеся?

Читаю я дуже багато. І не лише в тих жанрах, в яких пишу. Шаную як класику, так і сучасну літературу. Я вже окреслила для себе певний список улюблених авторів і завжди дуже тішуся, коли він розширюється, поповнюючись новими іменами. Нещодавно я знову перечитувала «Мартін Іден» Джека Лондона. Для мене це практично настільна книга.

А з останнього прочитаного, що справило на мене велике враження, стали Р. Бредбері «Дзен у мистецтві написання книг» та історичний роман «Відступник» Володимира Ворони.

На жаль, зараз, за браком часу, фільмів я переглядаю значно менше, ніж раніше. Пам’ятаю, у шкільні роки я була у захваті від серіалу «Твін Пікс». Думаю, саме завдяки йому я і захопилася містикою.

Тепер я дивлюся переважно екранізації книг. З останнього переглянутого запам’яталася стрічка «Геній», знята за однойменним романом Е.Скотта Берга.

Чи подобається Вам подорожувати? Де вдалося побувати?

Я дуже люблю подорожувати. На жаль, на це не завжди вистачає часу. Мені подобається

відкривати для себе невідомі куточки нашої мальовничої країни. Обожнюю невеличкі затишні містечка з багатою історією як Радомишль, Корець та Луцьк. Люблю Київ. Але до Львова у мене особливе ставлення. Ще до першої зустрічі з цим містом є була віртуально в нього закохана. Місто Лева завжди дарує мені натхнення. Першими моїми творчими наставниками були саме львів’яни. Львів живе на сторінках моєї книги. Львівський собор Святих Ольги та Єлизавети став місцем сили Тетяни – головної героїні «Сили пристрасті».

Про реалізм та містику

Поділіться Вашим баченням тих жанрів, в яких Ви працюєте.

Якщо реалізм – це один із провідних жанрів нашої української літератури, то містика на наших теренах має набагато скромнішу літературну історію. Але на даний час обидва жанри активно розвиваються. Визначальним є те, що наші автори намагаються не йти шляхом запозичень. Вони досліджують та переосмислюють власну міфологію. Наша містика несе у собі український колорит, вона свіжа та автентична. І це чудово.

Що ж до мене, то мені однаково цікаво працювати в обох жанрах. Проте, незалежно від того, про кого я пишу, будь то реальні люди або магічні істоти, головним для мене є психологія, внутрішній світ моїх персонажів, їхні взаємини з оточенням. Мені цікаво ставити моїх героїв у незвичні, іноді практично критичні ситуації і стежити за тим, що з цього вийде, як вони себе проявлять.

Як відбувалася робота над книгою “ Сила пристрасті”?

Роботу над книгою я почала досить давно. Згодом рукопис зазнав деяких змін. Вони стосувалися і фіналу твору. Зізнаюся, я авторка, яка не вміє писати хепі-ендів. Та, насправді, вони й не завжди потрібні.

Це історія про людські життя, про любов і те, що любовю не є. А ще історія про вибір і відповідальність, яку на людину накладає отримана нею сила. Історія про явище відкату. Наш всесвіт створено дуже гармонійно. Ми мусимо відповідати за кожен свій вчинок, незалежно від того, чим саме керувалися, приймаючи те чи інше рішення.

У моїй книзі присутня містика. Мені було цікаво розповісти, як магічна сила передається з покоління в покоління. Можливо, трішки осучаснити ці повір’я. Показати, до чого це може призвести.

Але магічна складова виступає в моїй історії лише фоном, бо на перше місце знову виходять людські взаємини.

Кого зі знавців порадите нашим читачам?

У наш час читачеві є з чого обирати. На поличках наших книгарень можна

знайти багато цікавих та якісних творів авторів як української, так і зарубіжної літератури. Я не братиму на себе сміливість радити щось конкретне. Все залежить від смаків та прагнень того чи іншого читача.

Особисто я намагаюся слідкувати за новинками у вищезазначених жанрах. Із нещодавно прочитаного гарне враження справили книги Н. Девятко «Легенда про юну весну», С. Тараторіна «Лазарус», Н. Ліщинська «Не люди, люди, нелюди», Є. Лір «Підземні води течуть», Інна Ковалишена «Два світи» (збірка «Брама. Багряні ночі»)

Якщо говорити про зарубіжних авторів, то я люблю Дж. Толкіна, Дж. Роулінг, С. Кінга, С. Коллінз.

Ваш погляд на ринок сучасної української літератури.

Ринок сучасної української літератури зараз перебуває у стадії активного розвитку, тішить різноманіттям жанрів і тем. Різноманіттям імен. Вона різнопланова та цікава. Сучасна. Я впевнена, що вже на даному етапі наша українська книга може конкурувати із зарубіжною.

Видавці роблять перші кроки для того, аби про нашу книгу знали у світі. Цього року на Франкфуртському книжковому ярмарку відкрили український стенд.

Зараз поряд з уже визнаними письменниками з’являється багато молодих авторів. На ринку української літератури виникає конкуренція, від якої, в першу чергу, виграють читачі. Вона стимулює письменників розвиватися та вдосконалюватися.

На жаль, чомусь у свідомості багатьох українців досі побутує думка, що з нашою літературою щось не так. Що вона чимось слабша, гірша за перекладну. І це дуже прикро. Бо насправді наша література багата і різнопланова. Вона охоплює практично усі жанри. Нам є що запропонувати українському читачеві. Йому лишається лише повірити в українського автора, зробити крок назустріч.

Як вважаєте, що впливає на розвиток прози в Україні?

Дуже багато чинників. В першу чергу це події, які відбуваються на теренах нашої держави, наша боротьба за право бути. Ми починаємо усвідомлювати себе вільною та гордою нацією, позиціювати сильними особистостями. Це дає потужний поштовх для розвитку мистецтва.

Життя не стоїть на місці. Разом із ним еволюціонує література. Зникає багато табу, автори мають змогу сміливо говорити про те, про що раніше воліли змовчати. Наше суспільство стає толерантнішим.

В наш час автор має значно більше можливостей бути почутим. Вкрай важливим є те, що з’являється багато літературних конкурсів, які дають шанс молодим письменникам заявити про себе. Видавництва починають вірити у наших українських авторів, видавати нові, невідомі імена. Правда, підтримка видавців молодому письменнику потрібна не лише на стадії видання твору. Часто автор, залишаючись сам на сам зі своєю книгою, змушений самотужки займатися її промоцією. А це займає дуже багато часу, який він би мав присвятити творчості.

Сучасний читач вдумливий та вимогливий. Тому і автор має щоразу піднімати власну професійну планку, працюючи не на кількість, а на якість. В якому б жанрі ми не писати, мусимо робити це максимально добре, максимально чесно.

Провів бесіду Руслан Бєдов