Енді Веєр, “Марсіанин”: читати, дивитися, радіти.

Прочитав книгу за три дні. Загальне враження – море позитиву. Огляд буде стандартний, за схемою “сподобалося-не сподобалося”, в резюме трохи порівняння з кіно.

Про текст загалом

  1. Дуже легкий і зрозумілий текст. Стиль – бортовий журнал, з вкрапленнями реальних подій. Часто подається як мінімум дві точки зору на події, що призводить до подальшого розвитку сюжету. Весь сюжет зав’язаний на виживання головного героя.
  2. Сюжет. Сюжетних ліній спочатку дві: події на Марсі і сприйняття цих подій на Землі. Згодом додається третя сюжетна лінія – події на космічному кораблі Гермес, яка об’єднує дві попередні і приводить роман до фіналу. Ця лінія органічно розвивається з моменту повідомлення екіпажу Гермеса, що член команди, якого вважали мертвим, вижив.
  3. Динаміка подій, постійна боротьба за життя – надихають. Автор не дає нудьгувати, а описи технологій – прості і простими словами пояснені. Навіть якщо щось незрозуміло, то автор робить прості і зрозумілі резюме, що дозволяє не пірнати кожного разу у мережу для пошуку поясненнь. Діалоги і монологи – стислі, конкретні, що змушує читача залишатися зацікавленим. Схема розмов проста: питання – відповідь – висновок чи пропозиція, ніяких загадок.

Сподобалося

  • Весь час цікаво. Герой шукає можливості і знаходить їх. Технології, запаси, умови не здаються вигаданими. Це змодельовані автором ситуації на основі реальних знань про планету, її дослідження, сучасних технологій, знань з астрофізики, хімії, анатомії, агрономії тощо.
  • Характер головного героя. Він, здається, майже не змінюється, чи лише трохи змінюється, але головну зміну видно у фіналі. Звісно, така пригода мала вплинути на нього, але показано це лише в останніх абзацах, що фокусує весь текст на пригоді і її результаті – зміні характеру ГГ.
  • Змальовані характери керівництва і спеців НАСА – все дуже просто від початку: люди діють, люди працюють, люди виконують поставлені задачі і прогнозують результат. Це добрий приклад командної роботи. Не згадаю ситуацій, де вони сильно сумніваються (трохи було у фіналі, правда).

Не сподобалось

  1. Окремі діалоги про самокопання, відчуття вини тощо. Зрозуміло, що стресс командора виник не просто так – але космос це ризик, і, думаю, НАСА таки готує людей до подібних ситуацій.
  2. Пригода з переворотом марсіанського “роверу”. Виникло враження, що автор не зміг вигадати нічого кращого ніж аварія, аби затримати ГГ в дорозі.
  3. Любовну лінію на Гермесі, про яку згадується мимохідь, і окремі відверто порожні діалоги в НАСА. Просто не зрозумів, здалося, що це написано для набивання об’єму.

Резюме

Книга – цікавезна:

  • Кіно, щоб там не казали, гарно відповідає тексту, на мою думку (передивлятися не став – воно мені сподобалося ще при першому перегляді). Книга більша за об’ємом ніж фільм, за рахунок більшої кількості наукової інформації і її пояснення.

  • Характер ГГ в книзі розкритий ширше, більш розлого, ніж в фільмі, але це не недолік фільма, а лише особливості іншого формату, який є відмінним від книги.
  • Це найцікавіша наукова фантастика про події найближчого майбутнього, яке засновано на існуючих технологіях за очтанні 10 років, як я собі думаю ;)

Рекомендую і те, і інше.

Автор огляду: Роман МТТ

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *