“Характерники” Руслана Бєдова: майстерно вибудований міфопростір у принципі не може залишити байдужим.

Автор: Ірина Романовських

Читаючи “Характерників” Руслана Бєдова, думала, що саме особисто мене так сильно чіпляє в цьому творі. Проаналізувавши, зрозуміла: майстерно вибудований міфопростір у принципі не може залишити байдужим. Адже архетипічність образів у повісті висвітлена досить яскраво.

Візьмімо, наприклад, головного героя. Саме героя, а не персонажа, бо в ньому присутня уся символічність цього поняття. Петро поєднує в собі три основні (за висновками сучасних дослідників) міфоутворюючі драйвери, такі як стійкість, щирість і грайливість.

Стійкість виявляється у сприйнятті тяжких життєвих подій та втрат, мужності на шляху до мети, у подоланні безлічі труднощів: ворога, який прикидається другом, вхід у інший часопростір, спілкування з примарами. Та навіть на самому початку характерницької “кар’єри” Петро змушений сам собі довести власну витривалість та силу духу, адже саме ці якості будуть якнайкраще характеризувати його як героя протягом всієї історії.

Петро Соболь, при всій своїй впевненості у правильності вибору, не є пихатим фанатиком. Його душевна ніжність, щирість і простота безперечно надихають читача, допомагають зіставити себе з цією особистістю й повірити у свої сили.

Легкий гумор, з яким Петро підходить до вирішення проблем, задає оптимістичний тон усій оповіді. От є такі люди, про яких можна сказати: я впевнений, що у нього все буде добре. Цілком можливо, що завдяки саме цій грайливості й легкості, з якими вони ставляться до життя. Петро відноситься саме до такої категорії людей.

Якщо придивитися до життєвого шляху молодшого Соболя, бачимо його становлення, дозрівання впродовж оповіді. З “зеленого” наївного юнака він перетворюється на досвідченого, вправного характерника. Ця еволюція стала можлива завдяки тому, що Петро не цурався брати на себе відповідальність за важливі та водночас непрості рішення. Це і початкове рішення піти за Рудим на Січ, стати січовим магом, і нелегкий для будь-якого чоловіка вибір бути учнем, і готовність зіткнутися з несподіванками та небезпеками потойбіччя.

Кожний раз, опиняючись на розпутті, головний герой стикається з протиріччями у власній душі, знаходячись ніби у лабіринті бажань, але все ж таки йде вперед, уперто і натхненно, здобуваючи з кожним кроком себе справжнього, працюючи над становленням свого характеру.

Як будь-який герой, Петро переживав хвилини п’янкого буяння та моменти розчарування в собі та сумнівів у своїй життєвій місії. В такі поворотні моменти герой усвідомлює свою неідеальність, починає розуміти, що мусить відмовитись або від деяких своїх пристрастей, або від обраного шляху. Найяскравіше такий критичний момент змальовано в уривку про бажання помсти кривдникові Калини. І, подібно до давніх легенд і казок, в цей момент з’являється мудра стара людина — Іван Сірко — і пояснює Петрові головну відмінність справжнього героя, який перемагає світ, зрозумівши й опанувавши себе, і звичайної людини.

Тема характерництва обрана, на мою думку, невипадково. У сучасному українському суспільстві визріла необхідність вкоренитися національно і ментально. Досить довго наш народ самоусвідомлювався або як бідний-нещасний, або як несерйозний і гулящий. Тому кров сучасного українця містить багато інфекцій меншовартості і зневір’я. Подібні до “Характерників” Руслана Бєдова твори — це переливання свіжої, здорової крові до нашого знесиленого організму (в сенсі нації).

Для здорового укорінення дерева необхідний сильний корінь; для укорінення ж народу необхідне знання про велич своїх предків. На цьому наполягатиме будь-який езотерик. Отже, розуміння того, що в наших жилах тече така славна кров, яка була спроможна створити феномен характерництва, допомагає повірити нам у те, що ми достойні сакрального знання, що нас можуть поважати, ми сильні й мудрі, і можемо управляти своїм серцем, створювати самобутню культуру та керувати власною країною.

Після прочитання історії про Петра Соболя не раз ловила себе на роздумах про велич рідного народу. Тож важливе завдання щодо прищеплення позитивного патріотичного мислення, принаймні мого особисто, автору виконати вдалося. За що я йому дуже вдячна.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *