“Містер Мерседес” та “Кінець варти”: раціоналізація суїцидального демона

Моє знайомство з творами Стівена Кінга розпочалося років в 15, коли до рук потрапив якийсь його жахастик. В тому творі герой проходив через серію жахливих та майстерно прописаних автором пригод. Аби зрозуміти природу тих явищ, головному герою потрібно було відповісти лише на одне питання: те, що з ним відбувається то насправді, чи лише страшний сон. Не памʼятаю, чим все закінчилося, але досі памʼятаю, що після тої книги я не міг нормально спати декілька ночей — мав аж надто вразливу психіку. Після того не брався за “короля жахів” багато років. Вистачало мені в житті власних :). Але як виявилося нещодавно — дарма.

Стівен Кінг – майстер психоаналізу

Розумію, що цей підзаголовок виглядає дещо тенденційно, особливо, якщо взяти до уваги, що його автор не є професійним психоаналітиком. Але протягом останніх декількох років дізнався про психоаналіз достатньо, аби побачити у творах Кінга не тільки банальний жах, а ще й ілюстрацію того, як працює людська психіка. Саме персоналізація отих внутрішніх “підсвідомих” демонів, яскраве розкриття їх ролі в житті людини і робить тексти пана Стівена Кінга дійсно страшними і цікавими.

Нещодавно я публікував матеріал на тему жахів. Сьогодні вирішив поділитися своїми враженнями про два твори світового творця жахастиків. Власне, другий я ще не дочитав, але враження вже лізуть з мене, як таргани з кухні, коли запалиш світло :).

Увага: можуть бути спойлери!

Хто такий Бреді?

Якщо ви читали “Містер Мерседеса”, або хоча б дивилися серіал, знятий за мотивами цього роману, то добре знаєте, що Бреді — то головний покидьок у творі. Він наділений усіма якостями антогоніста, який робить цю детективну історію дійсно цікавою: злий, безжальний, технічний геній (звісно, невизнаний), збоченець на сексуальній темі (мав фізичні стосунки з власною матусею) і таке інше.

На початку здається, що Бреді — звичайний маньяк, у якого на грунті синдрому “невизнаного генія” почав добряче протікати дах і він вчинив масове вбивство ні в чому невинних людей. Але виявляється головною насолодою для головного злочинця є не просто банальне вбивство людей (хоча і це теж), а витончене доведення жертви до самогубства. Читаючи про те, як Бреді витончено намагається змусити детектива Ходжеса пустити собі кулю в скроню, я запитував подумки автора: чи може бути схиблений на вбивствах вчорашній підліток настільки добре знатися на людській психології? Для себе знайшов відповідь у тому, що дитина з важкою психологічною травмою здатна багато на що. Оскільки вона, травма, генерує величезну кількість енергії, яка вимагає звільнення…у різний спосіб.

Детективові Ходжесу та його коханці таки вдається нейтралізувати Бреді саме перед тим, як той хотів реалізувати чергове масове вбивство. Але, як виявилося, знешкодити звичайного вбивцю простіше, ніж злого генія, який знається на тому, як примусити будь-кого накласти на себе руки. Про це, власне, йдеться в “Кінець варти”, де паралізований Бреді зі здатністю трансперсонального переходу виходить на тропу війни.

То хто ж такий Бреді? Для мене він є персоналізацію “демона” самознищення. В когось він спить і не прокидається все життя, а комусь вкорочує буття в цьому світі з неймовірною легкістю.

Як він це робить?

Що потрібно аби змусити цілком здорову та життєрадісну людину вбити себе? Давній полководець казав, що секрет перемоги над супротивником завжди знаходиться в середині його стану.

Суїцидальний демон прокидається в людині, у якої зʼявляється критична маса внутрішніх, часто загнаних у підсвідомість, протиріч, які роками до цього непомітно та підступно руйнували цілісність особистості. В якийсь момент, непомітні та неважливі, ці протиріччя зростають до розмірів величезної гори, яка собою закриває небокрай, створюючи ілюзію безвиході.

Хто протистоїть Бреді?

Дуже символічно, на мій погляд, те, що демону самознищення протистоїть детектив. Пан Ходжес має чималий життєвий досвід, розуміється на людях, вміє аналізувати наявні факти та робити нетривіальні висновки з того, що є в його розпорядженні, хоча з кожним разом робити це важче і важче.

Ще одна характерна особливість: Ходжес не є ідеальним детективом типу Шерлока Холмса. Він має складнощі на родинному фронті, хворіє на смертельну хворобу, сам є обʼєктом ненависті Бреді. Він не займається розслідуванням справи самотужки, а робить це з допомогою Холлі (щодо неї — без спойлерів, хоча вона теж вельми цікава особистість).

автор огляду: Руслан Бєдов