Мудрі Люди. Частина 5. Дорога з пригодами

ЧАСТИНА 5

ДІЯ 1

 

Товариство прямує гірським плаєм до Писаного Каменю. На їхніх пожмаканих їбальниках неозброєним оком видно сліди минулої забави. Євген Банько та Грицько Опіздайло ідуть попереду та стиха перемовляються. Слідом іде Женя Дебільченко, бубнячи собі під носа вірші Єсєніна і Бродського, далі, понуривши голову, прошкує Шурік Сироїденко, він теж намугикує якусь малозрозумілу хуїту. Вальцман Пуцманович ступає слідом за Шуріком. У хвості компанії довбойоби в костюмах-трієчках ведуть попід руки Пірата Валєрку, у нього на лобі здоровенна гуля, і чим далі, тим більше вони відстають. Мармизи в усіх кислі, настрій – хуйовий.

Євген Банько: (стишено до Грицька Опіздайла) бля буду, вони підараси.

Грицько Опіздайло: хто?

Євген Банько: та ті двоє, що з Валєркою возяться.

Грицько Опіздайло налякано оглядається назад, але нічого підозрілого не помічає – Валєрка як Валєрка, дебіли як дебіли.

Грицько Опіздайло: головне, що не жидомасони і не порохоботи.

Євген Банько: щось тут нечисто, зуб даю!

В цей момент Грицько Опіздайло вступає обома ногами в щось коричневе, бридке і глибоке.

Грицько Опіздайло: а-а-а-а-а-а-а-а-а-а!!! Рятуйте, благаю!!!

Женя Дебільченко: (зупинившись) блядские парахаботи! Откуда ето здєсь?

Шурік Сироїденко: Господи, що тут коїться?

Грицько Опіздайло: (істерично) це якась яма! Там глибоко! Я зараз втону!!!

Шурік Сироїденко: це пастка! Тут можуть бути анунаки! Вони нас будуть брати підступом!

Вальцман Пуцманович: (підходячи) йой, хлопці-хлопці, хуй на коробці! Та то просто гівнєк!

Всі хором: що-о??

Вальцман Пуцманович: говору вам, жи то ведмідь насров!

Грицько Опіздайло: (вибираючись) я-ак ведмідь? Як-кий ведмідь?

Євген Банько: який-який? Порохоботський, що, неясно? Годують рошенками, то воно й сере далі, ніж бачить!

Пірат Валєрка: (з-за спин) то піздє-єц…

Шурік Сироїденко: ви хочете сказати, що тут… ем-м… постаралася одна тварина?

Вальцман Пуцманович: та то ше не дуже великий ведмідь був. Колись, єк я ше був малий, то мого стрийка брат пішов на афини, та як зайшов у ведмежий гівнєк, то йго три дни не гонни були знайти, а, єк він віліз, то цілий був, тагі би в шміру, єк тоті негри. Шо він вже-с не робив, бідака, а ніц не помогало. Та й так йму було вже до смерти написано негром бути. То на сесю оказію навіть з мадярів ходили сі дивити.

Женя Дебільченко: да что ви слушаєтє етого падонка, он же брєдіт! Сідіт здесь в своєй конурє, обдолбался етім дурацкім зєльєм… Он вам єщьо расскажет, как с грібамі разгаварівал!

Євген Банько: та заткнися уже, істото, бо зараз сама полетиш в те гівно!

Грицько Опіздайло: (нажахано) то що, я тепер теж негром стану?

Вальцман Пуцманович: хіба що до колін.

Грицько Опіздайло: що, ноги?

Євген Банько: нє, хуй!

Два дебіла в трієчках, які залишили Пірата Валєрку під смерекою, починають голосно ржати. Євген Банько спідлоба зиркає на них і багатозначно штовхає Грицька Опіздайла ліктем у бік. Женя Дебільченко нервово накручує пасми свого стріпіхатого волосся на пальці рук.

Грицько Опіздайло: (гидливо струшуючи штани від лайняка) і як тепер мені його відмити?

Вальцман Пуцманович: висхне – та й само відлетит!

Дебіли в трієчках ржуть ще голосніше. Євген Банько судомно аналізує, чи вони просто геї, чи, все ж таки, жидомасони. Не наблизившись до розв’язки, він нараз лютішає.

Євген Банько: хулі тут стояти? Пішли далі!

Компанія потихеньку рушає. Пірат Валєрка захропів під смерекою, дебіли в трієчках намагаються його підняти, але без особливого ентузіазму. Зрештою, махнувши рукою, вони відходять у кущі та їбуться. За цей час компанія зникає з очей.

 

Завіса.

 

 

ДІЯ 2

 

Пірат Валєрка мирно похропує під  смерекою, де його залишили супроводжуючі. Навпроти стоять два велетенських гриби і курять люльки, вони довгі, худющі, цибаті і з великими капелюхами на головах. Гриби стиха перемовляються між собою, від чого Валєрка поступово приходить до тями:

Перший гриб: як думаєш, шо за тіпчик?

Другий гриб: стопудово, наш клієнт.

Перший гриб: шо думаєш, добазаримось?

Другий гриб: мусимо! За останній місяць виручка впала, погранци лютують, а нам також жити за шось треба.

Перший гриб: як би його розбудити, щоб він не пересрав?

Другий гриб: та похер.

Перший гриб: та не похер. Він зараз пересере, наробить кіпішу, а то й на лижі стане.

Другий гриб: далеко не забіжить. Зразу видно – не мєсний.

Перший гриб: ти шо, забув, як ми того тіпочка нашугали? Він ізза нас три суткі в дурці пролежав. Ні бабла, ні пользи.

В цей момент Пірат Валєрка спроквола розплющує очі і намагається сфокусувати погляд.

Пірат Валєрка: (все ще вважаючи, що перед ним два дебіли) пацани, ви шо, перевділися?

Перший гриб: може й перевділися. Ти, главне, не шугайся.

Пірат Валєрка старанно тре очі.

Пірат Валєрка: а де всі?

Другий гриб: брателло, всі вже давно пішли.

Пірат Валєрка: а ми що? Нам же так само треба!

Перший гриб: старий, ти, главне, не нєрвнічай. Тут таке діло… в общем, вони всі вже пішли без тебе.

Другий гриб: і ми тобі йти за ними реально не совєтуєм.

Пірат Валєрка нарешті фокусує погляд і ОХУЇВАЄ! З його горла вилітають нечленороздільні звуки, він вирячує очі, як чайні блюдця і безладно розмахує руками.

Пірат Валєрка: па… па… йо… мама… а де… а… бля… а як… а хто… а шо…

Перший гриб: старий, бережи серце, ти і так забагато водяри п’єш.

Другий гриб: (дістаючи півлітрову пляшку «Моршинської слабогазованої») на, глотни! Реально помогає.

Пірат Валєрка: бля… шо ж це… ви хто…? ви як це…? хто ви є…?

Перший гриб: успокойся, парніша! Ти пойми, ми – не твої глюки. Ми реально существуєм.

Другий гриб: чув про грибів-мовленнєків? Ми – прадавні мешканці Карпат.

Перший гриб: да-да, ми автохтони. Ми тута жили ще до гуцулів і до тої тупої стєрви, яка вашого пацана до істєрікі довела.

Другий гриб: (продовжуючи пропонувати пляшку) та ти пий, воно полегшає! Внатурі кажу!

Пірат Валєрка судомно хапає пляшку і випиває одним махом.

Пірат Валєрка: то це ви були… Це з вами Вовка зустрічався?

Другий гриб: та нє, то були наші далекі родичі. Там його (показує на першого гриба) троюрідна сестра була, її чоловік, свекор і п’ятдесят дітей.

Пірат Валєрка: шо, бля?

Перший гриб: ну а шо ти хотів? Ми ж не трахаємся, як, ото, ви, ми спорами размножаємося, в нас, реально, і сто дітей може бути.

Другий гриб: у жінки мого братєльніка є кузина, так вона триста п’ятдесят грибенят вивела. Щебечуть, як соловейки навесні!

Пірат Валєрка: Йоб. Вашу. Мать…

Перший гриб: дружаня, ти мою мать не трогай. Ти, хоть і гість, але слідкуй за базаром, бо ми, хоть і гриби, але можемо і в чоло присунути.

Пірат Валєрка: блябляблябля!!! Я розмовляю з грибами! Добухався… Докурився… Довийобувався…

Другий гриб: спокуха, старий! Ми маємо до тебе розмову.

Перший гриб: значить, справа така. Твої корєша вже далеко. Ти можеш, конєшно, їх доганяти, але, по-перше, все одно не доженеш, а, по-друге, зря ти з ними затусив.

Другий гриб: розумієш, їм і так пизда. Усім.

Перший гриб: а тебе ми ще можемо спасти.

Пірат Валєрка: (натужно чухаючи голову обома руками під банданою) яка ще пизда? Мені треба з ними.

Перший гриб: не треба тобі з ними. Їх уже увів той дядяша в довгому пальто. Вони приречені.

Пірат Валєрка: (з розпукою в голосі) я-як приречені?! На що приречені?! Це ж мої кращі друзі! Ми ж мали йти шукати жидомасонів і визволяти Україну.

Перший гриб: (скрушно зітхаючи) ех, братюню-братюню… Ти навіть не знаєш, чим промишляє той ваш предводітєль…

Другий гриб: у нього тут цілий бізнес по відлову наївних туристів. На нього працюють загони бойових геїв, які прочісують ліси і окрєстності.

Перший гриб: а тих, хто попадає у його лапи, він, за опрєдєльонну плату доставляє заказчіку.

Пірат Валєрка: ку-ку-куди?? На-нащо???

Другий гриб: на сєкрєтну лабораторію фабрики «Рошен». А, що там з ними роблять – цього ніхто не знає.

Перший гриб: але живими оттуда ще ніхто не виходив.

Другий гриб: кажуть, їх там зомбують, роблять ботами і скидають через катапульту в різні міста. Але це не точно.

У Пірата Валєрки відвисає щелепа.

Пірат Валєрка: пі-пі-піздєц… Що тепер робити?…

Перший гриб: старий, ти вже нічим їм не поможеш.

Другий гриб: а себе ще можеш врятувати.

Перший гриб: у нас для тебе спеціальна пропозиція.

Другий гриб: твій унікальний і, мабуть, останній шанс.

Перший гриб: ми тебе переведемо на румуни.

Другий гриб: всього за п’ятдесят євро. Приведеш друга – отримаєш скидку.

Перший гриб: у нас діє гнучка система бонусів. Карпатські афини і цілюща джерельна вода чудово присмачать твою незабутню подорож.

Другий гриб: довго тут сидіти опасно – бо ці люди за тобою повернуться.

Перший гриб: а сам ти не втечеш – бо ти не мєсний і доріг не знаєш. Нарвешся на бойових геїв – і аллєс!

Другий гриб: рішайся, старенький. Твоє життя в твоїх руках.

Пірат Валєрка: (перелякано) а може…

Перший гриб: нічо не може. Через три дні твої подєльнікі вже самі вийдуть тебе шукати.

Другий гриб: останній шанс. Реально, унікальний і останній шанс. Подумай(ТЕ), пане!

Пірат Валєрка: а карточкою можна?

Другий гриб: та без проблєм, якшо у тебе є Пей-Пас!

Пірат Валєрка: (приречено) то ходімо на румуни. Еххх….

Пірат Валєрка натужно підводиться, гриби допомагають йому встати. Гриби дістають сопілки і починають награвати «Гуцулку Ксеню», Валєрка старається підвивати, але не потрапляє в ноти. Трійця неквапом щезає поміж старих смерек. Здіймається сильний вітер, гойдаючи смерече віття, небо затягає грозовими хмарами.

 

Завіса.

Кінець п’ятої частини.

(с) Вуйки Хрін
Далі буде…