Мудрі люди (продовження)

ЧАСТИНА 2

ДІЯ 1

 

Плацкартний вагон потяга «Лисичанськ – Коломия». За столом на нижніх полицях сидять Євген Банько та Грицько Опіздайло. На верхній полиці мирно хропе Пірат Валєрка. Грицько Опіздайло сумно витріщається у вікно. Євген Банько серйозно вивчає  мапу Галичини. На столі стоять склянки у підстаканниках, з наїдків – сало.

 

Євген Банько: (відриваючись від мапи) Грицьку! Агов! Якого хуя ти в тому вікні побачив?

Грицько Опіздайло: (наполохано) Та я, теє… На осінь дивлюся. Яка ж вона гарна! Наша ненька Україна восени!

Євген Банько: (іронійно) Шо ти пиздиш? Певно, за Дуською серце крається?

Грицько Опіздайло: а от і ні. Дуся Пантелеймонівна, між іншим, одружена. Порядна мати сімейства… Та й потім, я прекрасно розумію, що вона мала

залишитися доглядати Вовку Карандаша. Він іще зовсім слабенький після тієї жахливої пригоди…

Євген Банько: Одружена… Пхи… Зате як танцює!

Грицько Опіздайло: (зацікавлено) що в ліжку?

Євген Банько: (багатозначно)  може й в ліжку.

В цей момент з верхньої полиці стікає додолу тіло Пірата Валєрки. В руках він тримає уже відкорковану пляшку, вмістом якої вправно наповнює склянки у підстаканниках мейд ін ссср з недопитим чаєм.

Пірат Валєрка: (урочисто) Давайте вип’єм!

Грицько Опіздайло: За Дусю Пантелеймонівну?

Євген Банько: (злісно) За яку нахєр Дусю?! За визволення України від жидомасонського поневолення – ось за що треба пити!

Усі троє підводяться і врочисто перехиляють свої склянки у підстаканниках стоячи.

Пірат Валєрка: (витрушуючи рештки питва зі склянки) Амінь!

Наступної миті з вагону долинає дзвінкий голос.

Голос з вагону: Хропи! Хропи! Хропець тобі пасує!

Грицько Опіздайло: Друзі, чи впізнаєте? Це ж видатний письменник сучасності Шурік Сироїденко! (переходячи на шепіт) Подейкують, силою свого слова він здатен виводити з ладу будь-яку ворожу зброю.

Пірат Валєрка: (відригнувши, серйозно) Навіть балістичні ракети.

Євген Банько: Хуєти!

Голос з вагону: (ближчає) Хропи, хропи…

В полі зору компанії з’являється Шурік Сироїденко. Він натхненно декламує свого вірша на весь вагон, не зважаючи на глузливі погляди та зауваження деяких пасажирів.

Грицько Опіздайло: Шуріку, вітаємо! Який приємний сюрприз! Сідайте но до нас.

Усі троє потискають Шуріку правицю. Шурік сідає на полицю поруч Євгена Банька. Пірат Валєрка наливає Шуріку штрафного у кришку від термосу. Євген Банько відрізає шматок сала і подає гостю.

Шурік Сироїденко: (відштовхуючи гостинці) вибачте, шановне панство, але я спиртних напоїв не вживаю. І сала я також не їм.

Євген Банько: ти шо жид?

Шурік Сироїденко: ні, я веган.

Євген Банько: (недовірливо) значить жид.

Шурік Сироїденко: (ображено) як ви можете таке про мене казати? Я заслужений український поет! Член, лавреат, дипломант, переможець, фіналіст! Борець на полі битви за український національний культурний фронт!

Пірат Валєрка: (підозріло) А ти часом не порохобот, Шуріку? Щось я таке пригадую, ніби ти писав порохоботські пости в фейсбуці…

Шурік Сироїденко: та… (махає рукою, але його запал помітно знижується)

Євген Банько: Значить пий, закусуй і не вийобуйся! Справжні українські арії п’ють горілку і їдять сало.

Шурік Сироїденко знехотя бере в одну руку кришку від термоса, в іншу шматок сала.

Пірат Валєрка: Будьмо гей! (підморгує Шуріку)

Шурік Сироїденко перехиляє кришку, закусує салом. Пережовує харч спочатку мляво, а потім все жвавіше.

Євген Банько: От молодець! Одразу видно – арійська кров! (Плескає Шуріка по плечу).

Грицько Опіздайло: Чи можу я поцікавитися, куди ви їдете, пане Шуріку?

Шурік Сироїденко: (розправляючи плечі) Я, щоб ви знали, шановне панство, їду в Карпати, аби взяти участь у битві за майбутнє української нації!

Євген Банько, Пірат Валєрка та Грицько Опіздайло здивовано переглядаються.

Пірат Валєрка: як то так?

Грицько Опіздайло: Чи можете ви нам пояснити, Шуріку, що то за битва така? Бо ми, самі розумієте, за справами в Питомнику ідіотів  від культурного життя трохи відбилися.

Шурік Сироїденко: (патетично) то є поетична битва 21-го століття! Сама співець всія контркультурної малоросійської раси, Женя Дебільченко, викликала мене на двобій!

Євген Банько: (сміється) Це оте жидівське розцяцьковане опудало?! Теж мені співець!

Грицько Опіздайло: Даруйте мені мою цікавість, а чому битва має відбутися саме в Карпатах? На скільки мені відомо, Женя проживає у Києві та й ви, власне, також.

Шурік Сироїденко: А тому в Карпатах, що свідками цієї битви зголосилися стати духи гуцульських аріїв. І якщо перемога буде за мною, то згинуть наші вороженьки як роса на сонці во віки вічні!

Пірат Валєрка: А якщо переможе Женя?

Євген Банько: (до Пірата Валєрки невдоволено) Хуй тобі на язика, старий дурню!

Пірат Валєрка: Еххх…

Усі якийсь час врочисто мовчать, усвідомивши всю сакральність моменту.

Грицько Опіздайло: Друзі, зради такої доленосної для всієї української нації події, мусимо трохи змінити наш маршрут. Гадаю, ми маємо підтримати пана Шуріка в його вирішальній битві із антиукраїнськими силами зла! Бо то ж і наша битва.

Євген Банько: Підтримую! Маємо бути поруч з героїчним сином українського народу у вирішальний момент! А коли та йобана курва Дебільченко піде нахуй, візьмемося за жидомасонів! Все рівно нікуди вони від нас не дінуться! П’ять тисяч літ вже неньку Україну їбуть!

Пірат Валєрка: (наливаючи усім по новій) Еххх…

Усі врочисто перехиляють свої посудини і затягують «Ой там на горі…» Потяг «Лисичанськ-Коломия» поволі трюхикає десь у поліських нетрях.

 

Завіса.

Кінець другої частини.

 

Далі буде…

(с) Вуйки Хрін