Танцують фсє! Частина 3-4. Несподівана зустріч і нова подорож

ЧАСТИНА 3

ДІЯ 1

 

Каптьорка Київського Питомника Ідіотів, переобладнана під чи то хімічну, чи то фармацевтичну лабораторію. Зразкова чистота, стіни пофарбовані набіло, ніде нема, ані бичків, ані недогризків, ані порваних мішків і целофанових пакетів, ані плаката із Дженніфер Лопес, де їй було домальовано хуя, ані картин у стилі «абстракціоністська хуєта». Жодних ознак запаху курива, водяри, шмалі і потняків. Натомість усюди полиці з мензурками, колбами, усіляким фармацевтичним приладдям та езотеричною літературою. Пахне якимись хімікатами та індійськими благовоніями. Блиск від білих-білісіньких стін сліпить очі кожному, хто потрапляє всередину.

На порозі колишньої каптьорки стоять троє: Пірат Валєрка, Петрик П’яточкін і Мар’ян Пуцюринків.

Пірат Валєрка: (схопившись за голову) Йоб. Твою. Мать…

Мар’ян Пуцюринків: А нічогенька у вас каптьорочка, пане Валєро.

Петрик П’яточкін: А антисептика, пане Мар’яне, вам на півроку вперед вистачить. Хоч обмийтеся, хоч залийтеся.

Пірат Валєрка: Хто ж цю всю поєбень зробив! Що це за сучі діти без мене тут хазяйнували? Чи то вже жидомасони сюди пробралися?

Мар’ян Пуцюринків: (стривожено) Які ще жидомасони?

Петрик П’яточкін: (з притиском) Натуральні! Ті, які всюди!

Мар’ян Пуцюринків: Та що ви дурниці говорите, пане Петре? То все вигадки. Нема ніяких жидомасонів. (розглядаючись) Давайте, беремо антисептик і йдемо звідси геть!

Між тим, Пірат Валєрка і Петрик П’яточкін стоять стовпами, наче й справді побачили жидомасона.

Мар’ян Пуцюринків: (помітно дратуючись) То давайте вже, або туди, або сюди! Нема чого на порозі стояти.

Пірат Валєрка нерішуче переступає поріг каптьорки. Слідом за ним заходять його супутники.

Пірат Валєрка: (зупинившись перед однією з полиць) Наколотили тут, розумієш, хуйні всякої! Де мої запаси на чорний день? Де мій стіл зі стільцями? Де меблі? Де мій плакат із Дженніфер Лопес? У-ух, падлюки! (розпачливо піднімає догори кулаки і сотрясає ними).

Мар’ян Пуцюринків: (з надією) А, може тут розробляють ліки від коронавірусів?

Петрик П’яточкін: Нє, пане Мар’яне, тут щось інше розробляють.

Пірат Валєрка: (люто) Я їм, блядь, розроблю!!! Зіпсували мені каптьорку!!! Нічого з тих часів не лишилося! (починає схлипувати).

Мар’ян Пуцюринків: (втішаючи) Та не журіться, пане Валєро. Життя бентежне. А ви ще такий молодий…

Петрик П’яточкін співчутливо поплескує Пірата Валєрку по плечу.

Петрик П’яточкін: Нам, характерникам, не варто перейматися таким дріб’язком. Ми ж, якщо хочемо, то й минуле можемо повернути, і в майбутнє заскочити.

Пірат Валєрка здивовано витріщає баньки на Петрика П’яточкіна.

Петрик П’яточкін: А ви що думали, пане Валєро? Гриби абикому не показуються. А всім тим фокусам я вас ще навчу (змовницьки моргає до Пірата Валєрки).

Мар’ян Пуцюринків відвертається і вдає, що ця розмова зовсім йому нецікава.

Раптом у дверях з’являється чоловіча постать із дробовиком навперейми.

Постать: (голосно і загрозливо) Стояти, блядь!!! Ви хто такі??? Ви що тут забули??? Маски шукаєте??? Чи, може, ви нишпорки-порохоботи??? Га???

Троє прибульців підіймають руки догори, як по команді. Постать не зводить із них зброї. На їбальниках Пірата Валєрки і Мар’яна Пуцюринківа написано переляк, лише Петрик П’яточкін зневажливо дивиться на постать і її ружжо.

Петрик П’яточкін: Не нервуйте, пане. Ми свої люди. Масок у нас самих вистачає, можемо ще й із вами поділитися.

Мар’ян Пуцюринків благально дивиться на Петрика П’яточкіна, але той вдає, що не помічає.

Петрик П’яточкін: А вашу пукавку заберіть, бо то несерйозно. Невже ви думаєте, що ми сюди шпигувати прийшли?

Постать: (агресивно) А хуй вас знає, на хєра ви прийшли. Зараз усяких повно. Ану, швидко кажіть, хто ви такі!

Пірат Валєрка: (затинаючись) Ц-це й-я, ц-це й-я їх с-сюди п-п-прив-вів! Й-я к-колись працював т-тут… З-з-завгосп-пом… Т-то д-думав рідним с-с-стінам вклонитися. А тут т-таке, що н-не впізнав…

 

Постать: (недовірливо) Яким ще завгоспом, блядь? У нас тут лабораторія, а не дитячий садок!

Пірат Валєрка: (поступово оговтуючись) К-колись т-тут був П-питомник… Н-на всю країну славився. М-ми п-плани розробляли. Як Україну в-від жидомасонів звільнити… І їх с-ставлеників. А т-тут, де м-ми с-стоїмо, у мене була к-каптьорка…

Постать: Ну, припустимо. А цих йовбаків ти нащо з собою привів? Якісь у них їбала непевні! Може, вони і є жидомасони?

Петрик П’яточкін: (втручаючись) Ну, знаєте, то вже занадто! Які ми вам жидомасони? Я сам є професійний жидоборець, а, до того ж, спадковий хєромант і тєлєпат. Я тих жидів за кільометр чую. Між іншим, нам би годилося познайомитися, а не перекрикуватися, ото, як дикуни.

Тут з-за дверей показується нова постать, цього разу жіноча.

Жіноча постать: (виглядаючи з-за плеча чоловічої постаті) А-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а!!!!!

Усі чоловіки нараз затуляють руками вуха. Дробовик падає на підлогу і стріляє, куля висаджує шибку. Тепер усі п’ятеро вересканять і ганяють по лабораторії в режимі броунівського руху. У цій усій катавасії жіноча постать випадково натикається на Пірата Валєрку.

Жіноча постать: (несамовито) Ти!?!?!? Невже ти!?!?!? Валєрко, ти повернувся!?!?!? Ой, людоньки!!! Ой, людоньки!!!

Пірат Валєрка: (сторопівши) Дусю Пантелеймонівно! Яка зустріч!

 

Завіса.

 

 

 

ДІЯ 2

 

Та ж каптьорка Київського Питомнику Ідіотів, яка нині лабораторія. На підлозі валяється кілька потрощених колб і мензурок, крізь розбиту шибку повіває легенький весняний вітерець. За лаборантським столом сидять п’ятеро: Пірат Валєрка, Мар’ян Пуцюринків, Петрик П’яточкін, Дуся Пантелеймонівна і постать, яка виявилась Мухтаром Пукачовим. Вони бухають, закусюють і обговорюють свою зустріч і плани порятунку України від коронавірусу та жидомасонів. Лише Мар’ян Пуцюринків сидить тихо, не п’є і не їсть, та щодвіхвилини обробляє руки і мармизяку антисептиком.

Дуся Пантелеймонівна: Ну ви й налякали нас, Валєро! Я вже подумала, що то якісь мародери або порохоботські зайди.

Пірат Валєрка: Знаєте, ваш співробітник теж нас налякав. Думали, що живими вже не вийдемо.

Дуся Пантелеймонівна: А це мій чоловік, відомий патріот-учоний, можливо, остання надія нашої багатостраждальної нації.

Пірат Валєрка: (сторопіло) Та у вас же, наче, інший чоловік був?

Дуся Пантелеймонівна: (зневажливо) Був, та й загув! Справжня жінка може дозволити собі міняти чоловіків, як печатки! Але Мухтар – це особливий випадок.

Петрик П’яточкін: Пані Дусю, та ви говорите, як якась сексистка!

Дуся Пантелеймонівна: Не як сексистка, а як альфа-самка! Прошу не плутати!

Петрик П’яточкін: (охуївши) В наші часи воно їднакшим словом називалося, але най вам буде вже альфа-самка.

В цей час Пірат Валєрка наповнює гранчаки.

Пірат Валєрка: (урочисто) Давайте, вип’єм! За дам!

Усі перехиляють гранчаки, лише Мар’ян Пуцюринків вкотре бризкає на руки.

Мар’ян Пуцюринків: Пані Дусю, ви, яко докторка, поясніть нам, звідки взялася в світі тота зараза? Чи то вже кара небесна, чи кінець світу гряде?

Мухтар Пукачов: Та це ясно, як два пальця обісцять! Все від обіззян пішло!

Мар’ян Пуцюринків: (закашлявшись) Що ви маєте на увазі?

Мухтар Пукачов: Та що, що? Від китайських обіззян кажу! Там у них в Китаї бабів не хватає, то китайози їбуться з тими обіззянами, та й заразу чіпляють!

Мар’ян Пуцюринків блідне і хреститься.

Петрик П’яточкін: (зневажливо) Йой, пане Мар’яне, ви, як тая барвінка. Ніби, нігди такого не чули.

Мар’ян Пуцюринків: (сумніваючись) Якось-то воно не дуже по науковому, пане Петре.

Дуся Пантелеймонівна: По-науковому, по-науковому! Але є там ще деякі деталі…

Мар’ян Пуцюринків, Петрик П’яточкін і Пірат Валєрка: (в один голос) Це ж які?

Дуся Пантелеймонівна: (прибравши офіційного вигляду) Цю інтимну оказію використовують деякі дуже нехороші люди…

Мухтар Пукачов: (перехоплюючи ініціативу) Блядські жидомасони, експериментуючи на мавпах і людях, зуміли зробити вірус максимально смертоносним. І тепер він ставить раком увесь світ.

Мар’ян Пуцюринків: (недовірливо) Які там, у Китаї, можуть бути жидомасони?

Петрик П’яточкін: Які-які? Китайські!

Мар’ян Пуцюринків знову закашлюється і збризкує руки антисептиком.

Мухтар Пукачов: (киваючи на Мар’яна) Щось він мені не подобається. Може, він якусь бацилу вже піймав?…

Петрик П’яточкін: Спокійно, пане Мухтаре! Цей чоловік чистий, як ваша шклянка. Тільки нерви трохи розхиталися. І серце хоре…

Мар’ян Пуцюринків невдоволено кривиться, знову збризкується, але нічого не каже.

Пірат Валєрка: От, якби пив, то й нерви мав би в порядку! І ніяка зараза б не вчепилася! Говорив же один англійський блогер, що врятувався від вірусу в запої.

Дуся Пантелеймонівна: У мене є кращий план порятунку. І від коронавірусу вбережемося, і жидомасонів знищимо з порохоботами вкупі!

Мухтар Пукачов: А рускій мір і сам перемре! Там вже тії обіззяни з Китаю пачками границю нелегально переходять!

Пірат Валєрка: (наливаючи по новій) Ехххх…. (згадує, як сам нелегально переходив кордон з грибами-моуленнєками).

Дуся Пантелеймонівна: Значить так, хлопці! Сидіти тут – не вихід. Рано чи пізно нас або викриють, або запаси скінчаться. Треба їхати в Чорнобильську зону.

Мар’ян Пуцюринків, Петрик П’яточкін і Пірат Валєрка: (в один голос) Куди???

Дуся Пантелеймонівна: Так, ви правильно почули. В Чорнобильську зону. Тільки там ми зможемо врятуватися від коронавірусу. По-перше, його прикінчить радіація. По-друге, людей там майже немає. По-третє, за кілька днів тут розпочнеться спецоперація порохоботів. Будуть місто труткою з вертольотів посипати. Щоб добити мудрий український нарід, який ще від вірусу не помер. А, по-четверте (Дуся хтиво облизує губи і поправляє груди у бюстгальтері), у нас там є свій секретний проект, з якого почнеться справжнє визволення України!

Петрик П’яточкін: (з цікавістю) А що то за проект такий, пані Дусю?

Дуся Пантелеймонівна: Самі все побачите на місці. Тут я більше сказати не можу.

Петрик П’яточкін: Я, як потомственний хєромант і тєлєпат, а також, як професійний жидоборець, кажу, що плян Дусі Пантелеймонівни цілковито безальтернативний.

Пірат Валєрка: А випить там буде?

Дуся Пантелеймонівна: Буде, Валєро, і випить, і закусить, і сауна у нас там своя є (останні слова вимовляє підкреслено провокативно).

Мухтар Пукачов: (підводиться) Я пропоную збиратися, не гаючи часу. Нєхуй тут розсиджуватися!

Мар’ян Пуцюринків з острахом дивиться на рішучого Мухтара Пукачова, який знову встиг взяти до рук свого дробовика.

Мар’ян Пуцюринків: Шановне панство, боюся, що я не зможу до вас приєднатися. Бо мені ще треба до храму піти. Та й громада мене чекає. Не можу ж я їх покинути в такий критичний момент.

Мухтар Пукачов: Які, нахуй, храми? Їх позакривали два дні тому!

Петрик П’яточкін: (багатозначно посміхаючись) Чую я, пане Мар’яне, що далеко ви без нас не заїдете…

Мар’ян Пуцюринків: (з розпачем) То як же мені бути? Я ж обіцяв громаді… (знову бризкає на себе антисептик).

Петрик П’яточкін: То котрій ще громаді? Тій, що про вас в інтернетах дурне пише? Киньте то, шановний! Їдьмо з нами!

Мухтар Пукачов: Я б на вашому місці довго не думав. Бо вашій громаді і так пиздець. А у вас ще є шанс врятувати себе і долучитися до відбудови істинної Української Держави!

Пірат Валєрка вкотре наповнює гранчаки.

Пірат Валєрка: Ну, на коня!

Усі залпом випивають і тільки Мар’ян Пуцюринків похнюплено сидить, поклавши голову на руки.

 

Завіса.

Кінець третьої частини.

 

 

 

ЧАСТИНА 4

ДІЯ 1

 

Підвал закинутої будівлі на околиці Прип’яті, де розташована підпільна лабораторія. Біля дверей підвалу стоїть величезний залізний агрегат із опуклою півсферою на шарнірах, півсфера має щілину посередині. На агрегаті прикручена табличка «Раїска», а під нею видряпано (очевидно, якимсь ножиком) «Хуй» і «Цой». Апарат час від часу наводиться опуклою півсферою на Тілівізор, який висить на стіні і безупинно пиздить якусь дічь. Навпроти Тілівізора біля іншої стіни самотньо стримить величезного розміру Бідон, запах, який розповсюджується від нього, явно свідчить, що цей Бідон по вінця заповнений гівном. Бідон час від часу булькає.

Тілівізор: Шок! Сєнсація! Бувший керівник за час перебування на своєму посту збагатився у 82 рази! Журналісти програми «Свєми» провели сенсаційне розслідування! Спєшитє відєть!

Зачувши останні слова, Раїска ХуйЦой погрозливо наводить свою півсферу на Тілівізор. Той продовжує.

Тілівізор: Як свідчать дані, отримані з конфіденційних джерел, бувший радник президента займався торгівлею на крові! У той час, коли вся країна…

Бідон Гівна: (апатично) Бульк.

Тілівізор: У той час, коли вся країна потерпала від нечуваного зубожіння, пан Малярчук таємно крав танкові двигуни на заводі і продавав їх закордон за завищеними цінами! З вами канал «Г+Г», не перемикайтесь!

Бідон Гівна: (пожвавлено) Бульк! Бульк!

Тілівізор: (переклацнувшись) … і, коли вона підійшла до паркану, на неї накинувся невідомий! Він увігнав довгого  гострого ножа просто їй у…

Бідон Гівна: (зосереджено) Бульк! Бульк! Бульк!

Тілівізор: (знову переклацнувшись) Очевидиця нам розповіла, що на власні очі бачила, як бідний, але чисто вдягнений дідусь у супермаркеті пиляв манікюрною пилочкою замерзлий вареник. Коли його спитали, навіщо він це робить, у нього з очей покотилися сльози і…

Бідон Гівна: (енергійно) Бульк! Бульк! Бульк! Бульк!

Тілівізор: (вкотре переклацнувшись) Ето Рассия-24 и у нас в студии спеціальний совєтнік Министєрства абарони …ской народной рєспублікі, капитан Росгвардии Писюлькин…

Зненацька Раїска ХуйЦой розвертається усім корпусом до Тілівізора і починає зі своєї щілини шпурляти в нього копійчаними монетами. Тілівізор намагається пиздіти, але монети летять у нього одна за одною. На екрані з’являється тріщина, вона дедалі більше розширюється, серед усього цього пиздеця чути тільки дзенькіт монет об екран, булькання Бідона і окремі слова на кшталт «укропи», «русскоє аружиє», «чєсть родіни» і т.п. Звук у Тілівізора починає працювати з перебоями, тріщина от-от розповзеться на весь екран. Зненацька двері розчахуються і в лабораторію влітає Мухтар Пукачов.

Мухтар Пукачов: (вирячивши баньки) Дусю, бігом сюда!!!

На поріг влітає захекана Дуся Пантелеймонівна.

Дуся Пантелеймонівна: Ой, людоньки!!! Божечку милий!!! Що трапилось???

Мухтар Пукачов: Вирубай Раїску! Вона йобнулась!

Дуся Пантелеймонівна: (мечеться) Де? Як? Що робити?

Мухтар Пукачов: Штекер, блядь, знайди і висмикни його!!! (Просувається до Тілівізора, прикриваючись однією рукою від монет, що продовжують летіти зі щілини агрегата) А я зараз бігом його переключу, бо інакше пиздець усьому!

Дуся Пантелеймонівна продовжує метатися і лементувати.

Мухтар Пукачов: (злісно) Давай швидше, бо Тілівізор щаз наїбнеться!!!

Дуся Пантелеймонівна: (істерично) Я нічого не бачу!!!

На порозі з’являється Петрик П’яточкін.

Петрик П’яточкін: (нахилившись біля порогу) Та ось же він, пані Дусю! (легенько висмикує штекер від Раїски із розетки).

Потік копійок зі щілини агрегата тут же припиняється.

Мухтар Пукачов: (з полегшенням) Хууух, блядь! Спасибі, друже! Ти врятував наш експеримент, від якого залежить доля всієї України. (Гукає у прочинені двері) Гей ви, там! Заходьте, не бійтеся!

На порозі з’являються Пірат Валєрка та Мар’ян Пуцюринків. Вони спітнілі й перелякані. Руки в обох трясуться, погляди розфокусовані.

Мухтар Пукачов: Не бійтеся, вона не кидається. Вона тільки на кацапомовних реагує!

Товариство заходить всередину. Мухтар Пукачов починає возитися з пошкодженим Тілівізором. Усі мовчать і роззираються навколо, і тільки Бідон Гівна час від часу голосно булькає.

 

Завіса.

 

 

 

ДІЯ 2

 

Підпільна лабораторія на околиці Прип’яті. Кімната відпочинку а-ля «Пшонка стайл»: персидські килими, дорогі шкіряні меблі, розкішні гобелени. На стіні у золотій рамі висить портрет Мухтара Пукачова, а трохи вище – розкішні оленячі роги. Уся прибула гоп-компанія смакує дорогий коньяк, закусюючи бутербродами з червоною ікрою.

Пірат Валєрка: (зосереджено чеше репу): Ох, ні фіга собі ви штаб-квартіру забацали!

Дуся Пантелеймонівна: Ну, знаєш, Валєрко, некошерно лідерам Nації увесь час никатися по підвалах і сараях.

Пірат Валєрка: Воно-то так, Дусю, але звідки у вас стільки грошей? Вибач за мою цікавість.

Мухтар Пукачов: (втручається) Жиди подарували! Ги-ги-ги-ги-ги! (заливається дибільним сміхом).

Петрик П’яточкін: (нашорошившись) Що? Де жиди? Які жиди?

Мухтар Пукачов: (хильнувши до дна свою чарку) Натуральні!

На якийсь час в кімнаті западає мовчанка.

Пірат Валєрка: Дусю, можливо я занадто цікавий, але мені важливо знати, що трапилось з Євгеном, Грицьком, Вовкою, та й доля Шуріка мені небайдужа.

Дуся Пантелеймонівна: (задумливо) Це довга історія… Може, колись розкажу…

Пірат Валєрка: (наполегливо) І все ж, хоч два слова мені скажи про те, що з ними.

Дуся Пантелеймонівна: (зробивши паузу) Нема їх тепер серед нас, Валєрко! (Важко зітхає).

Пірат Валєрка: (знімаючи з макітри бандану) Господи, помилуй!

Мар’ян Пуцюринків налякано хреститься.

Мухтар Пукачов: (наливаючи усім по новій) Коцнули їх товариші анунаки!

Усі присутні, окрім Дусі пришелепувато вирячуються на Мухтара. Той веде далі.

Мухтар Пукачов: (зухвало) А нас із Дуською – не коцнули. Нас в санаторії тримали, а потім бабла дали і відпустили. Ібо ми – обрані! (Піднімає палець вгору і дурнувато посміхається).

Петрик П’яточкін: (до Мар’яна Пуцюринківа) А я казав вам, пане Мар’яне, а ви не вірили! Що то всьо тотії анунаки попридумували з тими жидами! І тую пандемію, і тоє всьо!

Мар’ян Пуцюринків: (зболено кривлячись) Такі часи настали, що вже й не знаєш, кому вірити, пане Петре!

Мухтар Пукачов: (до Мар’яна Пуцюринківа) А ти коньячини наїбни, то й легше віритиметься! А то сидиш, як дівка засватана!

Мар’ян Пуцюринків: Мені не можна, я – пластун. Та й серце…

Пірат Валєрка: Ну, як пан мер не хоче пити, то хай не п’є! Мені більше буде! Я й за двох можу!

Петрик П’яточкін: (моргаючи до Пірата Валєрки) Козарлюга! Ет!

Мухтар Пукачов: Та не вопріс! (Перехиляє пляшку до решти у Валєркіну чарку).

Дуся Пантелеймонівна: Шановне товариство! Мій чоловік Мухтар порядно випив – стрес і все таке… Деякі речі він зараз не може до пуття пояснити. Але ми дійсно мали пригоду з представниками позаземної цивілізації, яких прийнято називати анунаками. Того, що ми пережили – не розповіси за один раз. Але завдяки своєму розуму і наполегливості ми видряпалися з їхніх лабет, та ще й прихопили з собою трохи ресурсу, не лише наукового, але й матеріального. І на ці гроші ми розробили стратегію порятунку України від жидомасонів та інших ворогів. І заснували цю надсекретну лабораторію, у якій розробляємо надсучасну зброю. (Манірно усміхається).

Пірат Валєрка: (крутячи головою) Йоб. Твою. Мать.

Петрик П’яточкін: Браво! Браво! (плескає в долоні).

Мухтар Пукачов: (обводячи всіх осоловілим поглядом) Давайте, вип’ємо! За успіх!

Усі цокаються і тільки Мар’ян Пуцюринків нервово перебирає чотки в кишені. Збоку це виглядає, наче він бавиться зі своїм вужиком.

 

Завіса.

 

 

 

ДІЯ 3

 

Підвал, де розташовані агрегати підпільної лабораторії. Гоп-компанія у повному складі походжає поміж агрегатів. В усіх тріщить башка, навіть у Мар’яна Пуцюринківа, який не пив. Тілівізор пиздить, але на нього ніхто не звертає уваги.

Мар’ян Пуцюринків: (витріщаючись на підлогу) Певне, тут повно радіації…

Мухтар Пукачов: (голосно) Хуяції!

Петрик П’яточкін: Прошу, паньство, тримайте себе в руках. Ми тут не на базарі.

Дуся Пантелеймонівна: (поплескавши Раїску Хуйцой по залізному корпусу) Ну і, люба моя, що це вчора було? Тебе здати на металолом, чи як?

Пірат Валєрка:  (підходячи до Дусі) Дусю, а що це за байда і нахера вона треба?

Дуся Пантелеймонівна: (тоном гіда) Це Раїска, наша система захисту. Вичисляє усіх, хто пиздить на кацапській, і закидає їх градом дрібних монет.

Пірат Валєрка:  (охуївши) То пизде-ець.

Петрик П’яточкін: (підійшовши) Корисна штукенція, між іншим. А протижидівського нічого у вас нема?

Мухтар Пукачов: (повчально) Жидів дрібною монетою не подолаєш! А тому ми розробляємо проти них нашу таємну зброю.

Пірат Валєрка і Петрик П’яточкін: (в один голос) Яку-у?

Мухтар Пукачов: Зелену, блядь!

Пірат Валєрка, Петрик П’яточкін і Мар’ян Пуцюринків спантеличено переглядаються.

Дуся Пантелеймонівна: Ось там (показує на куток із Бідоном Гівна) наша експериментальна площадка із субстанцією, в якій під впливом інформаційного шуму з Тілівізора зароджуються зелені гомункули. Вони і є нашою надтаємною зброєю, яка допоможе Україні подолати підступний жидомасонський вплив агентів «Рошену».

Пірат Валєрка: Йоб твою мать…

Мар’ян Пуцюринків нервово хреститься.

Петрик П’яточкін: Та це геніально, пані Дусю!

Мухтар Пукачов: Гамна нє дєржим! Ги-ги-ги-ги-ги! (дурнувато регоче) Тілько Тілівізор часом викидає коники, а Раїска реагірує соотвєтствєнно. От і получаєця війна грибов. Га-га-га-га-га!

Дуся Пантелеймонівна: Звісно, система ще не ідеальна, але ми працюємо, щоб виправити усі недоліки. І, як тільки вони будуть усунені, світ вже ніколи не буде таким, як раніше.

Петрик П’яточкін: Ну і ну!

Мухтар Пукачов: А ви що думали? Жидів голим хуєм побореш! Тут нужна стратєгія!

Тут Раїска Хуйцой повертається в сторону Мухтара і наводить щілину на його їбальник.

Мухтар Пукачов: (налякано) Е! Е! Мала, ти шо??? Ду-усю!!! Ряту-у-уй!!!

Дуся починає нервово метатися по лабораторії, шукаючи, де вимикається Раїска. Петрик П’яточкін і Пірат Валєрка в паніці бігають за нею. Мар’ян Пуцюринків приречено затягує «Вірую».

 

Завіса.

Кінець четвертої частини.
.
.
.
…Далі буде…
(с) Вуйки Хрін