Усачова Д. Є.: Жанрова модифікація твору «Зомбі-Україна» Романа Мтт.

Роман Онищенко (за псевдонімом – Роман Мтт) – український письменник, публіцист та засновник спільноти «Фантастика UA» з Донеччини. Свої твори почав писати ще у 2002 році: оповідання, мініатюри, новели, байки, поезії. Майже всі вони об’єднані однією рисою – написані у жанрах фантастики.

У 2017 році автор дебютував із романом «Зомбі-Україна», який є першою частиною із запланованої трилогії про зомбі. Спочатку його було видано в електронному форматі, а у 2018 році вийшов друком у м. Запоріжжя. Книга є розповіддю про альтернативний світ, у якому йде 2019‑й рік. Закінчилася Війна за незалежність, Україна вийшла зі складу СРСР (Союзу республік-сателітів Росії), у країні встановився режим анархо-демократії. Але наслідки війни виявилися гіршими, ніж здавалось на перший погляд. Під час бомбардувань було зруйновано Запорізьку атомну станцію, що призвело до появи нової загрози – «живих мерців».

 

В одному з інтерв’ю автор розповів історію написання твору: «Зомбі-Україна починалася як декілька не пов’язаних між собою оповідань – реакція на актуальні теми і новини наприкінці 2015 року. Коли я написав перші три, то раптом угледів між ними зв’язок. Спробував скласти план роману. Склав. Побачив, що є шмат роботи, і сів писати. Більшість діалогів, подій, характерів – збірні, але загалом усі написані з натури, з реальних ситуацій, які я спостерігав у відрядженнях, коли працював над відео для однієї компанії. Фірма торгувала добривами, тож відео ми готували, мандруючи нашими степами, полями, теплицями та фермами. Місця і люди весь час змінювалися, нашаровувалися, враження збиралися, акумулювалися. Замальовочки якісь були, якісь смішні моменти – все це вибухнуло в один момент і понеслось».

Слід зазначити, що Роман Онищенко розповсюджує цей твір самовидавництвом і через Інтернет. Зокрема, у соціальній мережі Facebook є сторінка «Зомбі-Україна», де можна придбати книги автора та дізнатися щодо його подальших планів у творчості. Такий спосіб донесення роману до читача автор прокоментував: «Щодо електронки, то, як на мене, папір поступово втрачає популярність як носій інформації. Це лише питання часу, зручності і моди. Нині з накладом жартувати не люблять – друкують мінімальні тиражі лише при високій вірогідності їх продати. Цього досягти початківцю складно. Тоді вихід – електронний самвидав. Якщо маєш хист і натхнення – продаси. Як не маєш – теж продаси, але з часом, як навчишся. Час потрібний на все і практика».

Цікавим є і шлях розповсюдження роману – того, хто отримав твір «Зомбі-Україна», Роман Онищенко називає «відловлювач зомбаків», а сам примірник і є цим «зомбі». Таким чином, «вірус» розповсюджений на всій території України та в деяких містах Польщі.

На жаль, цей твір не має поки що літературних премій, та, на думку автора, найвища нагорода це зворотній зв’язок читачів: «запрошую писати відгуки, передавати цю книгу родичам, друзям і знайомим – хай розходиться країною і буде своєрідним щепленням, превентивним заходом від зараження.

Авторське визначення жанру

На своїй сторінці у Facebook Роман Онищенко у зверненні до читача роману «Зомбі-Україна» дав коментар щодо жанроформи твору. На його думку, це агрозомбіпанк, «анархічний за своїм змістом». Автор зазначав: «Це не антиутопія чи постапокаліпсис за означенням, скоріше навпаки – усе буде добре, тільки з тяжінням до притаманного українській нації анархізму. Так, думаю нас чекає саме анархізм, бо справжня демократія для нас то поки розкіш. Я так вважаю, бо бачив, як в реальних селах люди дають собі раду самостійно, без держави і всупереч її законам, і робили це ще до початку децентралізації. Їм це вдається за рахунок лише одного фактору: задля виживання вони стають сильні, опановують мистецтво захищати себе і свої села, нарощують власну міць. В усіх розуміннях».

Така жанрова форма – унікальна у світовій та українській літературі. Аналіз джерел доводить, що немає жодного раніше написаного твору в стилі агрозомбіпанку, навіть зомбі-панку. Проте, описана в романі тема не нова. Уперше образ зомбі з’явився в кіно на зламі 1920-30-х рр., а в останні десятиліття посів неабияке місце в літературі. Закордонні дослідники одностайно пов’язують входження образу зомбі в масову культуру, набуття ним ознак новітнього архетипу з іменем режисера Джорджа Ромеро і його фільмами «Night of Living Dead» (1968) i «Dawn of the Dead» (1979). Кількість кіно, серіалів та книг на тему «живих мерців» на сьогодні дуже велика: від численного низькобюджетного треш-кіно «категорії В» до мешап-роману С. Грема-Сміта «Гордість і упередження і зомбі», «The Zombie Survival Guide», стилізованого під справжню інструкцію з виживання, і мок’юментарі «Світова війна Z» Макса Брукса, телевізійних та аніме-серіалів і мультфільмів. В українській літературі представником зомбі-романів є М. Бриних «Хліб із хрящами».

Але змішування агро-, зомбі- та -панку зустрічаємо вперше. Спробуємо розтлумачити ознаки кожного з компонентів:

  • «агро» – аграрна тема – тло розвитку подій:

  • дії відбуваються в селі Кошманівка Запорозької області, єдиним прибутком якого є сільськогосподарська діяльність;

  • головний герой Федір Іванович Денисенко – голова Об’єднаного Форматованого Фермерського Господарства (ОФФГ);

  • «зомбі»:

  • наявність «живих мерців» та боротьба проти них;

  • їх натуралістичний опис;

  • зараження головних героїв;

  • «панк»:

  • критичне відношення до влади;

  • соціальне розшарування;

  • анархізм;

  • жанр орієнтований на молодіжну аудиторію.

Отже, авторське визначення жанру роману «Зомбі-Україна» є новаторським та унікальним, проте образи «живих мерців» є одними з найпопулярніших в масовій культурі, але водночас досить новими в українській літературі.

Погляди літературознавців на жанр твору «Зомбі-Україна»

У зв’язку з тим, що роман «Зомбі-Україна» було написано нещодавно (2017-2018 рр.), його майже не досліджено. Однак, все ж таки знаходимо деякі рецензії.

Олексій Декань, автор романів «Коріння Всесвіту», «Силуэты – Проект Kinesis», циклу «Нурлиньские летописи», у своєму відгуку подає дві варіації жанру: зомбі-горор з елементами постапокаліпсису та фантастика з уклоном на аграрну тему. Свою думку він аргументує так: «Атмосферою книга мені більш нагадала роман Джона Віндема «День триффідів», ніж сучасні зомбі-слешери. І це грає тільки на користь книзі».

Блогер та рецензент Роман Зарічний не визначає жанрову приналежність, проте дає деякі зауваження: «Я б відніс цю книжку до патріотичної літератури. Останнім часом з’явилося багато таких творів, де все описано прямо, без жодних прихованих речей. Але ніхто не пише так, як ось у «Зомбі-Україні», де основою є існування та винищення «живих мерців», а між рядками читаєш про реальну ситуацію, яка відбувається з Україною. Такі твори я люблю, вони змушують зупинитися й задуматися про те, скільки навколо «прогнилих», які пруть і пруть, щоби тільки знищити все рідне нам». Слід зазначити, що він, як і Олексій Декань, наголошує на тому, що цей роман не є справжнім зомбі-горором: «Але хотілося б більше істинних зомбі, бо таке враження, що через розділ ми отримуємо щось невідоме та аномальне, а про «живих мерців» просто забуваємо».

Отже, відгуки О. Деканя і Р. Зарічного дають підстави стверджувати, що «Зомбі-Україна» – це не стовідсотковий роман жахів, проте, однозначний твір про зомбі з елементами постапокаліпсису.

Особиста дефініція жанрової модифікації роману «Зомбі-Україна»

Однозначно, роман «Зомбі-Ураїна» – це жанр фантастики. За Н. С. Угольніковою і М. С. Чухненко, фантастика – (від грец. υανταστική – мистецтво уяви, фантазія) – жанр і творчий метод художньої літератури, кіно, образотворчого та в інших формах мистецтва, що характеризується використанням фантастичного допущення, «елемента надзвичайного», порушенням меж реальності, прийнятих умовностей. Вони зазначають, що жанрами фантастики є наукова фантастика, фентезі та жахи, які мають різні піджанри (наприклад, альтернативна історія, кіберпанк, стімпанк, постапокаліптика і т.д.).

На мою думку, твір Романа Онищенко – це дифузія двох піджанрів фантастики: зомбі-горору та альтернативної історії. Спробую проаналізувати ознаки кожного з них.

Як уже зазначалося, роман про зомбі – жанр масової культури. Можна говорити про те, що фактично створений фантастичний всесвіт «Зомбі», який стає на один ряд з всесвітом Толкієна. Популярність теми зомбі-апокаліпсису доводять цифри прокату фільмів, наприклад, «Я – легенда» зібрав 585 млн. доларів [Помилка: джерело посилання не знайдено]. Слід зазначити, що «живі мерці» успішно проникли і в зарубіжну літературу та представлені такими творами: «Гордість і упередження і зомбі» С. Грема-Сміта, «Війна світів» М. Брукса, «Корм» М. Гранта, «Костетряс» Ч. Пріста та інші. В українській літературі ця тема тільки набирає обертів, проте романи «Хліб з хрящами» М. Бриниха і «Зомбі-Україна» Р. Онищенка мають багато своїх шанувальників.

У своїй статті І. В. Пасько «Роман М. Бриниха «Хліб з хрящами» як спроба українського зомбі-горору» виокремила основні риси жанру:

  • наявність ожилих голодних мерців як головних антагоністів героя або групи героїв;

  • опис зомбі з акцентованими натуралістичними подробицями;

  • героями зазвичай є група випадкових людей, які знайомляться в ситуації початку апокаліпсису, потрапивши до епіцентру подій випадково;

  • ситуація очікування в замкненому просторі (будинок, супермаркет, навчальний заклад, навіть бар залежно від піджанрових варіацій), у якому вимушено опиняється головний герой або група героїв, рятуючись від ожилих мерців;

  • пояснюються причини «повстання» мертвих, усі версії яких можна поділити на три групи: умовно наукова причина (вірус, хімікат – цей варіант найпоширеніший), релігійно-містична та позаземна (найменш поширений);

  • всі персонажі «розкриваються» автором для того, аби бути вбитими у видовищних, кінематографічно побудованих «адреналінових» сценах бенкетування мерців;

  • своєрідна атмосфера саспенсу, від англійського «suspens», що позначає відчуття невизначеності, хвилювання, тривожного очікування лиха;

  • апокаліпсис починається в мегаполісі;

  • інфекція розповсюджується через укус, рідше подряпину, якого зазнає жертва «мерця»;

  • осмислення соціальних, психологічних і політичних проблем.

Щодо роману Р. Онищенка, то у ньому присутні майже всі зазначені риси зомбі-горору. Звичайно, найголовніше – наявність «живих мерців». За сюжетом твору, в альтернативному світі під час бойових дій було завдано непоправної шкоди Запорізькій атомній електростанції, вибухи на якій призвели до появи зомбі. Простежуємо їх натуралістичний опис: «Глазіка одного нема, сам сірий, у потьоках якихось. І ще – сморід я почув»; «Валєра помітив яке воно було сірим, з якимось надутими щоками, синіми губами, ніздрі були чорними, а з них стирчало товсте волосся і наче ворушилося, як черв’яки».

Така ознака, як ситуація очікування нападу у замкненому просторі у романі наявна, але дещо деканонізована. Таким місцем є ціле село Кошманівка – саме тут герої постійно перебувають в очікування чергового нападу. Можна сказати, що воно є закритим простором, адже на усіх дорогах, які вели до села, розташовані блок-пости, через які (під час загострення ситуації) не можливо в’їхати та виїхати.

Причину «повстання» мертвих можна віднести до першої групи – умовно наукової: невідомий вірус, який створився під час вибуху Запорізької АЕС. Саме на одному з енергоблоків росте «джерело», з якого і вироджуються зомбі: «Пульсувала коричнева велика півсфера з жовтими плямами отворів-воронок. Вся ця дивина виблискувала слизом, що витікав із отворів. Вона настільки обліпила споруду, що реактор під цим нашаруванням не проглядався».

Персонажем, характер якого автор розкрив, щоб потім той виявився вбитим зомбі, є начохорони Степан Покотько. З початку твору він є одним з головних героїв твору, який безпосередньо бере участь у винищенні «ходячих», однак, випивши зараженої води, сам перетворюється на зомбі. Будучи ще при своєму глузді, чоловік вирішує покінчити життя самогубством: « – Ну ні, не для того я родився, – після чого випростався і застрелився».

Своєрідна атмосфера саспенсу також простежується у романі – кожен герой відчуває тривогу та відчуття «щось не те», після чого помирає від зараження. Так було з агрономом Андрієм: « – Все одно, неспокійно щось мені, дуже муляє. Чоловік списував це на стомленість і хвилювання від сутички з мертвяками, відганяв від себе і намагався надалі зрозуміти, що ж його хвилює насправді?». Наступного дня Рубленко «обпікся» об чорну пляму, яка роз’їла його до самих кісток.

Дещо деканонізованим є процес розповсюдження інфекції – у романі «зомбі-хворобою» можна заразитися через отруєну воду, у якій розчинилась слюна «зараженого». Проте, спосіб стати зомбі через укус також наявний: «Льоша під час вилазки був вкушений якимось смердючим осьминогом і впав з відкритою каністрою в руках. Після чого, весь у слизу, змінюючись на очах, покриваючись огидними пухирями, він підвівся і пішов на позицію».

Щодо підтексту роману, то тут осмислюється проблема влади і народу. Як зазначав сам Роман Онищенко, у романі якраз зачіпається тема виживання. Корупція, недовіра до інститутів держави, до влади і закону, схильність до анархо-демократичного ладу. На думку автора, українцям, насправді, дуже подобається свобода вибору і дій. Обмеження з боку будь-кого чи будь-яких обставин вони переживають дуже важко. Це і відбивається у творі.

Якщо говорити про риси масової літератури, то у романі наявні «впізнавані вузли» сюжету – головний герой Федір Іванович Денисенко – голова Об’єднаного Форматованого Фермерського Господарства (ОФФГ) начебто помирає під час навали зомбі, але виявляється, що «– Вертушки як працювали, мене комбайном прикрило, – простогнав він, – а ці, як я впав, навіть і не підлазили…». Також упізнаваним є і фінал роману – Денисенко все ж таки був інфікований вірусом, однак став «обраним» – перемовником між зомбі та людьми: «Денисенко якось незграбно смикнувся, вирівнявся і не своїм голосом промовив: “Так. Дайте поспілкуємось… Утрьох”».

Відсутність деяких ознак жанру зомбі-горору, на мою думку, спричинена функціонуванням рис у «Зомбі-Україні» такого жанру, як альтернативна історія – піджанр наукової фантастики, витоки якого простежуються ще з давньої літератури. У сучасній українській балестристиці творцями альтісторії виступають В. Кожелянко «Дефіляда в Москві», П. Станіславський «Протистояння. Інша реальність. Повітряні чорнороби війни», «Йшов четвертий день війни», Д. Губенко «Сходославія», П. Солодько «Четверта революція», П. Масляк «День Незалежності» та інші.

Дослідниця Н. С. Макшеєва у статті «Розвиток альтернативної історії в сучасному літературному процесі України» визначає такі жанрові ознаки:

  • варіативне моделювання того чи іншого історичного періоду;

  • історичне припущення «що було, якби»;

  • точка біфуркації;

  • прагнення серйозно осмислити події минулого для усвідомлення витоків актуальних проблем сьогодення.

У романі «Зомбі-Україна» автор моделює альтернативний світ. Країна утворилася після визвольної війни проти СРСР, від якого відділилася восени 2013 року. Війна за повернення до імперії тривала з грудня 2013 по грудень 2018 років. Війну виграно за допомогою союзників: Іспанії, Молдови та Об’єднання кантонів Полічехії. СРСР після війни розвалився, Росія на його місці не зберіглася. Нині це якісь розрізнені території, що знаходяться в занепаді, в окремих із них існують невеликі державні утворення, у більшості з них ознаки навіть псевдодержавності відсутні.

Точкою біфуркації є 1941 р., у якому Молдова починає війну і приєднує до себе частину країн центральної Європи. У альтернативному світі, змодельованим Р. Онищенком, Молдова стала головною провінцією звідки і пішло завоювання території реальної Румунії, яка теж бажала першості в регіоні. Італію вони не здолали, зате території колишньої Югославії зуміли добути, болгарські і угорські землі. Далі автоматично підпорядковують всі довколишні території. Молдова з Іспанією ділять Францію і Німеччину (які там і виникнути не встигли), Молдова забирає під себе Швейцарію (яка теж не встигає виникнути), а далі на північ не може розвиватися – з півночі насуває Полічехія (давній союз кантонів), з яким врешті решт і встановлюється межа. У 1953 р. під керівництвом Хрущова з’являється об’єднання СРСР – Союз Республік-Сателітів Росії, що проіснував до 2013. Точка відліку зараження країни, як уже зазначалося, 2016 рік – бомбардування Запорізької АЕС авіацією СРСР.

Альтернативний світ створюється автором і за допомогою змалювання незначних речей. Наприклад, часник у романі – наркотик, який вирощується на безлюдному острові Крим. Його поливають спеціальним розчином кислоти, щоб «краще пер».

В інтерв’ю на питання «Як з’явився задум альтернативного світу?» Р. Онищенко відповів: «Вигадав сеттінг, він здався мені цікавим – у романі відсутня звична географія. Продумав структуру. Альтернативне минуле вирішив не прописувати прямо, а радше показати в деталях дійсності, побуту героїв. А недалеке майбутнє, в якому й відбуваються дії – це спроба спрогнозувати наше майбутнє, виконана у трохи езопівській спосіб».

Отже, аналіз визначення різних ознак роману «Зомбі-Україна», на мою думку, дає підстави говорити про таку жанрову модифікацію як зомбі-горор в альтернативному світі, або альтернативний зомбі-горор.

Висновки

Твір «Зомбі-Україна» Романа Онищенка розкриває перед читачем альтернативний фантастичний світ, у якому країна охоплена вірусом живих мерців. За визначенням автора, жанр роману – агрозомбіпанк.

Рецензенти наголошують на такій жанровій модифікації як зомбі-горор з елементами постапокаліпсису або фантастика з уклоном на аграрну тему.

Аналіз роману та визначених у ньому таких рис зомбі-горору як:

  • наявність «живих мерців» та їх натуралістичний опис;

  • ситуація очікування нападу у замкненому просторі;

  • причина «повстання» мертвих – вірус;

  • атмосфера саспенсу;

  • принцип розповсюдження інфекції – укус;

  • упізнавані герої та сюжетні колізії;

та альтернативної історії:

  • варіативне моделювання того чи іншого історичного періоду;

  • історичне припущення «що було, якби»;

  • точка біфуркації;

  • прагнення серйозно осмислити події минулого для усвідомлення витоків актуальних проблем сьогодення;

дають підстави говорити про таку жанрову модифікацію як зомбі-горор в альтернативному світі, або альтернативний зомбі-горор, які є прикладом масової культури. Як зазначила І. В. Пасько: «Відмова від розвитку масової літератури, її заперечення як культурного явища сучасності позбавляє націю хоча б надії поступово виховати у величезної аудиторії смаку до літератури «високої», мистецьки вартісної і, що дуже важливо, – національної».

Автор дослідження: Дар’я Усачова