Вы талановиті? Це погано!

“Народна” мудрість про те, що талант нібито не проп’єш, на жаль не відповідає дійсності. Помилково вважається, якщо людина має якісь задатки від природи, значить вона приречена на успіх в цій справі. Однак долі тисяч, якщо не мільйонів людей з неординарними здібностями, які спустили в унітаз свій дар, красномовно свідчать — талант скоріше схожий на паросток,  за яким потрібно  доглядати довгий час перш, ніж він перетвориться в могутній дуб.



В більшості випадків успіху досягають не завдяки таланту, а всупереч його відсутності. Люди, які усвідомлюють, що нічого в цьому житті не звалиться їм з неба, лише завдяки завзятості та бажанню, домагаються непересічного результату. З іншого боку люди “талановиті” занадто багато покладаються на свої “здібності” і недостатньо докладають зусиль для їх реалізації. В результаті багато з них залишаються до кінця життя, як то кажуть, біля розбитого корита.
Багато з авторів-новачків нерідко пишуть десять або сто сторінок тексту, часто сумнівної якості та змісту, і після цього вважають, що цього повинно вистачити аби називати себе митцями слова. Вони не усвідомлюють, що стоять тільки на самому початку довгого і небезпечного шляху до вершини. Небезпека полягає в тому, що автор, перебуваючи в стані творчої ейфорії, несподівано стикається з невдачами та шквалом критики, кидає літературу, іноді назавжди. Про таких авторів в Святому Письмі написано, що вони закопали свій талант.

Інша небезпека полягає в тому, що занадто вразливий молодий автор чує від батьків або родичів про те, що його “писанина” насправді нічого не варта, і щоб вижити потрібно мати “нормальну” професію. Беручи такі “ведмежі” поради, бідолаха гине як творча особистість, навіть не спробувавши нею стати. Ще гірше, якщо подібну маячню в дитину вселяють з дитинства.

Різного роду психологічні капкани чатують того автора, який вже видав кілька книг, але матеріальні проблеми, відсутність часу на серйозну літературну роботу і непопулярність текстів серед читачів призводять до розчарування.

Багато пишуть “в стіл”, сподіваючись на те, що коли-небудь, хтось, якимось дивовижним чином прочитає його рукописи і розкриє широко очі, побачивши так ревно збережену в таємниці геніальність. Однак, скоріше за все, цього ніколи не станеться. Автори, які думають таким чином, схожі на рослину, яка тільки-но ви зʼявилася, але яку позбавлено води, світла та повітря. Коли ви варитеся у власному соку, не спілкуючись із собі подібними, намагаючись усіма силами догодити хворому самолюбству, то ніколи не отримаєте ані знань, необхідних для творчого розвитку,ані натхнення.

Аби досягти відчутних успіхів в творчому житті, варто вжитися в його атмосферу, навчитися бачити недоліки у власних текстах і мати волю виправляти їх. Примушувати себе щодня писати фіксовану кількість слів, навіть якщо “немає натхнення”. Не залишати спроб пробитися крізь непробивну стіну редакторського песимізму і невтомно рухатися вперед. І тоді, через відведений для вашого розвитку час, можливо, мільйони читачів захочуть купити книгу з вашим ім’ям на обкладинці.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *